Чи повернуться мільйони українців: в ЄС звучить тривожний прогноз

«Відбудова України — це інвестиція в безпеку Європи»: інтерв’ю з міністром закордонних справ Литви Кястутісом Будрісом

Відбудова України дедалі чіткіше перестає бути суто післявоєнним проєктом — вона стає частиною європейської безпекової архітектури, де вирішальну роль відіграють люди, інституції та політична воля.

Пане міністре, сьогодні часто говорять, що відбудова України — це не лише про інфраструктуру. Що це означає з точки зору Литви?

Ми давно вийшли за межі уявлення про відбудову як про відновлення зруйнованих будівель чи доріг. Йдеться про значно глибший процес — відновлення держави як системи. Це про інституції, про довіру, про людей, які або повернуться, або залишаться за кордоном і все одно будуть частиною цього процесу.

Для нас в Литві очевидно: відбудова України — це частина європейської безпеки. І саме тому це не може бути відкладеним проєктом «після війни».

Ви говорите про людей як ключовий елемент. Наскільки критичним є питання української міграції?

Це одне з найскладніших питань. Мільйони українців зараз живуть у Європі, і частина з них уже інтегрувалася в нові суспільства. Тому постає не лише питання повернення, а питання участі.

Чи повернуться всі? Очевидно, ні. Але навіть ті, хто залишиться за кордоном, можуть бути частиною відбудови — через інвестиції, знання, зв’язки.

Головне питання інше: чи створить Україна умови, щоб люди хотіли бути частиною її майбутнього.

У цьому контексті часто звучить тема соціальної стійкості — ветеранів, громад, державних інституцій. Наскільки це важливо?

Це критично. Відбудова — це марафон, а не спринт. Україна виходить із війни із новою соціальною структурою: ветерани, переселенці, громади, які фактично стали локальними центрами стійкості.

Питання полягає в тому, чи буде в них ресурс — психологічний, економічний, організаційний — щоб не просто відновити зруйноване, а створити нову якість життя.

Водночас Україна вже зараз відновлюється під час війни. Чи це взагалі реалістично — відбудовуватися в умовах постійних атак?

Так, і це одна з найбільш вражаючих речей, які ми спостерігаємо. Україна довела, що відбудова може відбуватися паралельно з війною.

Але це потребує іншого мислення: не чекати «ідеального моменту», а діяти постійно. Саме це і є різниця між виживанням і розвитком.

Литва активно підтримує Україну. Як ви визначаєте характер цієї підтримки?

Для нас це не гуманітарна акція і не тимчасова солідарність. Це стратегічне рішення.

Ми вже затвердили довгострокові програми участі у відбудові України — в освіті, енергетиці, інфраструктурі, реформах.

І дуже важливо розуміти: це не благодійність. Це інвестиція в стабільність Європи.

Часто звучить теза, що членство України в ЄС — це частина безпеки. Ви з цим згодні?

Абсолютно. Європейський Союз сьогодні — це не лише економічний проєкт. Це безпекова структура.

І інтеграція України до ЄС — це найсильніша невоєнна гарантія безпеки як для самої України, так і для всього континенту.

Якщо підсумувати — що є головним у цій великій темі відбудови?

Головне — це не будівлі і не цифри. Головне — люди.

Якщо Україна збереже і посилить свій людський капітал, якщо створить умови для повернення і розвитку, якщо інтеграція в ЄС буде реальним процесом, а не декларацією — тоді відбудова стане успішною.

І тоді це буде не просто відновлення країни після війни. Це буде створення нової європейської держави.

Відбудова України дедалі чіткіше набуває ознак довготривалого європейського проєкту, де межа між війною і відновленням поступово розмивається. У цій логіці ключовим ресурсом стають не лише фінанси чи інституційні рішення, а люди — їхній вибір, повернення, участь і здатність створювати нові правила життя. Саме тому відбудова перестає бути технічним етапом після війни і перетворюється на процес формування нової державної та суспільної реальності України в межах Європи.