Як Китай може змінити своє ставлення до росії після заколоту пригожина

Те, що заколот глави ПВК «вагнер» є. пригожина спонукає Китай до зміни зовнішньополітичної позиції щодо росії, стало передбаченою подією. І хоча у китайському МЗС прокоментували невдале повстання як внутрішню справу росії та запевнили у підтримці її «національної стабільності, досягненні розвитку і процвітання», це було схоже на звичайну дипломатичну ввічливість. За даними західних експертів, Пекін ухвалив стратегічне рішення про зміну курсу щодо росії і зробив для цього перші кроки.

У Центрі Протидії дезінформації при РНБО України проаналізували як Китай може змінити своє ставлення до росії після заколоту пригожина, передає редакція. 

Як відомо, ключову публічну роль у врегулюванні кризи відіграв о. лукашенко. Саме через домовленість між ним, путіним та пригожиним підрозділи «вагнерівців» припинили рух на москву та повернулися до місць дислокації. Не останню роль у залученні лукашенка як посередника відіграли його тісні стосунки з Сі Цзіньпіном. Саме лідер Китаю весь час був гарантом того, що лукашенка не буде відсторонено від влади москвою через уникнення від прямої участі Білорусі у війні. У ситуації з так званим маршем справедливості лукашенко показав свою корисність Пекіну і підтвердив обґрунтованість ставки на нього як правителя, здатного і надалі відігравати важливу для Китаю роль у регіоні.

Другим китайським важелем впливу на ситуацію в росії став президент Казахстану К. Токаєв. Після його розмови з путіним у розпал кризи кремль змінив курс із придушення заколоту на пошук компромісу. Як вважають західні експерти, така позиція Токаєва також має «китайський слід». Адже казахський лідер – ще одна ключова для Китаю постать у регіоні, який активно залучений до китайських планів щодо перехоплення у росії лідерства в Центральній Азії. Одночасно Пекін розпочав підготовку до можливого сценарію розпаду росії на користь Китаю, посилюючи курс на співпрацю із російськими зауральськими суб’єктами федерації та створення інфраструктури, яка дозволить Піднебесній користуватися ресурсами Далекого Сходу і Сибіру. Зокрема, 25 червня топновиною в китайських ЗМІ стала заява глави республіки саха (якутія) айсена ніколаєва про те, що регіон має «величезний потенціал співпраці з КНР».

Які висновки можна зробити?

По-перше, Пекін все більше відходить від позиції спостерігача, який не втручається у внутрішню політику росії. Похід найманців «вагнера» на москву оголив розбіжності у російських збройних силах і виявив проблеми, які загрожують підірвати стабільність росії, а відповідно й зашкодити Китаю. У подіях 23-25 червня Китай побачив неспроможність путіна контролювати ситуацію в країні, як раніше. А військове керівництво виявилося настільки слабким, що дозволило бунтівникам миттєво захопили місто-мільйонник ростов-на-дону і за пів дня пройти 500 км у напрямку до столиці. Своїм негласним втручанням у події Пекін врятував путінську владу, але зробив це тільки заради збереження свого економічного впливу в регіоні, а також для того, щоб заблокувати наміри колективного Заходу на чолі зі Сполученими Штатами посадити у кремль «свою людину». Проте Пекін перекреслив для себе сценарій, за яким путін має і надалі залишатися правителем росії, та поступово відмовляється від його беззаперечної підтримки.

Фактично, китайське керівництво відкликало обіцянку Сі підтримати путіна та наразі ставить на створення умов, за яких путін не братиме участі у президентських виборах 2024 року. Ба більше, все говорить про започаткування китайським керівництвом таємної «операції» під умовною назвою «наступник путіна». За опосередкованими ознаками, наступним правителем росії Пекін бачить прем’єр-міністра рф м. мішустіна – зрозумілого для Китаю політика, орієнтованого на економічний прагматизм. Після особистої зустрічі з мішустіним у Пекині, Сі Цзіньпін позиціонує його як договороспроможного політика, що влаштовує Китай. Тим більше, мішустін як компромісна фігура на головне крісло у кремлі, найімовірніше, знайде розуміння у США, Європі та країнах Азії. Ставка Пекіном на кандидатуру мішустіна як майбутнього президента росії підтверджується й іншими обставинами. Так, за неофіційною версією, вдень 24 червня, коли існував реальний ризик захоплення «вагнерівцями» москви, мішустін залишив столицю, щоб мінімізувати ризик. За наявною інформацією, такий крок було зроблено з ініціативи Пекіна, який зацікавлений у безпеці політика, на якого він робить ставку. Водночас, крім мішустіна, в росії є й інші кандидатури з ліберальнішими поглядами, які здатні побудувати реально взаємовигідні відносини як з Китаєм, так і з Заходом.

По-друге, через наслідки заколоту групи «вагнера» Китай може переглянути рівень своєї підтримки рф у її війні з Україною та протистоянні з Заходом. Це може стосуватися зменшення медійної підтримки кремля, критичнішого підходу до оцінки українського конфлікту, акцентування негативної ролі в ньому очільника кремля та зниження військово-технічного співробітництва й рівня обміну розвідувальними даними.