Філатов про «інтернет-казус», піар і бюджет. Коли критика звучить абсурдно.
Мер Дніпра Борис Філатов оприлюднив різку заяву про те, що соцмережі перетворилися на «токсичну клоаку», а чиновницькі дописи у Facebook і Telegram стали марною «гонитвою за увагою». Водночас критика звучить особливо іронічно на фоні витрат на піар у місті, які змушують багатьох сумніватися в щирості таких заяв.
Філатов заявив, що не планує «грати у показуху» у соцмережах, оскільки сучасний інформаційний простір «нестерпний для читання». Він також підкреслив, що замість красивих постів варто зосередитися на реальній роботі.
Скромний допис і не дуже скромні витрати
Попри критичні слова про соцмережі та «контент», за даними місцевих ЗМІ, саме на зовнішню рекламу з іменем Бориса Філатова у Дніпрі витрачено значні кошти. Комунальне підприємство «Відкритий Дніпро» провело тендер на розміщення білбордів та інших рекламних конструкцій з використанням образу міського голови, що потенційно має ознаки політичної реклами. Така кампанія обійшлася місту приблизно у мільйон гривень та охопила численні вулиці і райони Дніпра, де встановили білборди зі згадкою його прізвища.
Така практика викликає питання: критика соцмереж і «гонки за лайками» звучить менш переконливо на тлі масштабної зовнішньої реклами, за яку фактично платять містяни.
Декларація мера: що ще вражає
При цьому сам Філатов за своєю декларацією має значні грошові активи, включаючи валюту, нерухомість та дарування на десятки мільйонів гривень.
Цей контраст між словами та діями викликає резонанс у медіа та суспільстві: з одного боку — критика «інтернет-сказу», з іншого — значні фінансові ресурси, що витрачаються або задекларовані очільником міста.
«Ми працюємо», — але для кого?
Критики Філатова зазначають, що така риторика виглядає як спроба дистанціюватися від власної активної присутності в медіапросторі, тоді як фінансування зовнішніх каналів піару продовжує зростати. У підсумку заяви про «болото» в соцмережах та небажання «грати у показуху» звучать щонайменше суперечливо у контексті реальних бюджетних витрат на власний імідж, які оплачують громада міста.
Такий дисонанс може поставити під питання щирість меседжів щодо «токсичності» інформаційного поля з боку чиновника, чия присутність у медіапросторі виявляється не менш помітною, ніж він сам про це каже.