Можуть стати головним ресурсом відновлення: які проєкти вже об’єднують організації з України та діаспору

Після понад чотирьох років повномасштабної війни співпраця українських організацій усередині країни та за кордоном поступово переходить від волонтерських ініціатив до системної роботи з людським капіталом, освітою, наукою, бізнесом і майбутнім поверненням українців.

Перші роки повномасштабної війни значною мірою сформували нову карту української громадянської взаємодії: організації в Україні почали працювати разом із громадськими об’єднаннями українців у Польщі, Німеччині, Чехії, Литві, Канаді, США та інших країнах.

Спочатку основними завданнями були гуманітарна допомога, евакуація, збір коштів, підтримка військових і людей, які залишилися без житла. Однак із часом потреби змінилися.

Сьогодні дедалі більшого значення набувають:

• професійні мережі українців за кордоном;
• спільні освітні програми; наукові партнерства;
• підтримка українського бізнесу;
• культурна дипломатія;
• адвокаційні кампанії;
• обмін досвідом між громадами;
• програми повернення та реінтеграції.

Це означає, що українські організації за кордоном уже не варто розглядати лише як структури, які допомагають своїм співвітчизникам адаптуватися в іншій країні. Вони можуть бути своєрідними мостами між Україною та державами, де сьогодні живуть мільйони українців.

Наука показує, як працює модель співпраці

Один із показових прикладів — ініціатива «Українська наукова діаспора», яка працює за підтримки Міністерства освіти і науки України, Ради молодих учених при МОН та Офісу підтримки вченого. Її мета — поєднати українських науковців, які працюють за кордоном, з університетами та дослідницькими установами в Україні.

МОН прямо визначає серед завдань проєкту розвиток інституційної співпраці між українськими та зарубіжними університетами й науковими установами, зміцнення зв’язків українців за кордоном і залучення наукової діаспори до відновлення України.

У 2026 році ця модель продовжила розвиватися. Зокрема, менторська програма «Наукова діаспора для України» об’єднала українських дослідників в Україні з менторами, які працюють за кордоном. Учасники працювали над професійним розвитком, науковими ідеями та міжнародними академічними зв’язками. Це важливий сигнал: повернення може починатися не з валізи. Іноді воно починається з першого спільного проєкту.

Діаспора — це не лише ті, хто повернеться

Однією з найбільших помилок у розмові про українців за кордоном є зведення всієї політики до одного питання: «Коли вони повернуться?» Такий підхід звужує можливості держави.

Українець, який живе у Вільнюсі, Варшаві чи Берліні, може не повернутися наступного року, але водночас:

• працювати з українською компанією;
• інвестувати в український бізнес;
• викладати українським студентам;
• допомагати українському стартапу вийти на європейський ринок;
• залучати міжнародних партнерів;
• представляти українські інтереси;
• підтримувати культурні проєкти;
• передавати професійні знання;
• створювати позитивний образ України.

Саме тому державна політика поступово зміщується від виключно «політики повернення» до ширшої моделі взаємодії.

У червні 2026 року на Конференції з питань відновлення України в Ґданську Мінсоцполітики разом із МОМ та міжнародними партнерами окремо обговорювало залучення українців за кордоном до відновлення держави та сприяння добровільному поверненню.

Які формати співпраці можуть працювати вже зараз

Для українських організацій в Україні та за кордоном найбільш перспективними можуть бути кілька напрямів.

• Професійні мережі. Українські фахівці в різних країнах можуть об’єднуватися навколо конкретних професій: медицина, ІТ, освіта, право, бізнес, комунікації, наука, архітектура.
• Менторські програми. Український студент або молодий спеціаліст може отримати наставника серед українців, які вже працюють у міжнародних компаніях чи університетах.
• Спільні освітні проєкти. Університети, школи, громадські організації та українські центри за кордоном можуть створювати спільні курси, лекції, обміни та професійні програми.
• Бізнес-мости. Українці за кордоном можуть допомагати українським компаніям виходити на локальні ринки, знаходити партнерів і розуміти особливості ведення бізнесу в конкретній країні.
• Культурна дипломатія. Фестивалі, виставки, книжкові презентації, кінопокази та публічні дискусії можуть бути інструментом формування міжнародного образу України.
• Наукова співпраця. Йдеться не лише про повернення науковців, а й про спільні дослідження, гранти, лабораторії, публікації та міжнародні консорціуми.

Повернення може бути поступовим

Повернення українців не обов’язково має виглядати як одномоментне рішення: «Я продаю житло за кордоном і завтра переїжджаю в Україну».

Для частини людей воно може бути поступовим.

Наприклад:

• спочатку — дистанційна робота з Україною;
• потім — короткі професійні поїздки;
• далі — спільний бізнес або проєкт;
• після цього — часткове проживання в Україні;
• і лише згодом — остаточне повернення.

Така модель особливо важлива для людей, які вже адаптувалися в іншій країні та побудували там професійні зв’язки.

Що потрібно змінити українським організаціям

Щоб співпраця не залишалася на рівні декларацій, потрібні конкретні механізми. Найперше — спільні бази контактів і компетенцій. Українські організації мають розуміти не лише кількість людей у конкретній країні, а й те, хто саме там працює.

Потрібна відповідь на прості запитання:

• хто ці люди;
• у яких сферах вони працюють;
• які мають компетенції;
• чим можуть бути корисними Україні;
• якої підтримки потребують;
• які проєкти готові реалізовувати;
• чи розглядають повернення;
• чи готові працювати з Україною дистанційно.

Людський капітал, який не можна втрачати

OECD у своєму дослідженні щодо стратегічної відповіді України на кризу переміщення наголошує, що українці за кордоном залишаються важливим ресурсом для майбутнього відновлення навіть у випадках, коли вони не повернуться найближчим часом. Це змінює саму логіку розмови.

Україна не повинна вибирати між двома сценаріями: «людина повернулася» або «людина втрачена». Між ними є десятки інших форм участі. І саме їх розвиток може стати одним із ключів до збереження зв’язку між Україною та мільйонами українців у світі.

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.