«Дефіцит кадрів — уже національна проблема»: де знайдуть роботу українці після повернення

Економіст Ярослав Романчук розповів, де знайдуть роботу українці після повернення.

Українці, які повертаються з-за кордону, потрапляють на ринок праці, де одночасно існують безробіття та гострий дефіцит працівників — найбільше бізнес потребує людей у промисловості, аграрному секторі, комунальній сфері, будівництві, енергетиці та інших критично важливих напрямах. Повномасштабна війна змінила український ринок праці не лише кількісно, а й структурно.

Мільйони українців перебувають за кордоном, частина працездатного населення мобілізована, підприємства переміщуються між регіонами, а роботодавці дедалі частіше змушені шукати працівників там, де раніше їх було достатньо.

Для тих, хто планує повернення, це створює парадоксальну ситуацію: знайти роботу в Україні може бути складно, але водночас у багатьох галузях роботодавці буквально конкурують за працівника.

Про те, де українці після повернення матимуть найбільше шансів працевлаштуватися, чому диплом і досвід не завжди гарантують роботу та яких змін потребує ринок праці, — у матеріалі на основі публічних коментарів економіста Ярослава Романчука.

Чому в Україні одночасно є безробіття і дефіцит кадрів?

— Проблема кадрового дефіциту вже давно перестала бути особливістю окремих міст або підприємств.

Економіст Ярослав Романчук називає нестачу робочої сили загальнонаціональною проблемою. Серед головних причин він виділяє масовий виїзд людей за кордон, мобілізацію та особливості функціонування української економіки.

«Це не тільки київська проблема, це проблема взагалі національна», — зазначає Ярослав Романчук, економіст, президент Міжнародного інституту свободи.

За його оцінкою, кадровий голод є одним із ключових викликів для українського бізнесу.

Це означає, що після повернення людина потрапляє не на ринок, де роботодавці масово скорочують персонал, а на ринок, де в багатьох сферах працівника намагаються знайти місяцями.

Яких спеціалістів найбільше не вистачає?

— Найгостріше проблема проявляється там, де потрібна фізична присутність працівника і конкретна професійна кваліфікація.

Романчук окремо називає промисловість, сільське господарство та комунальну сферу.

До цього переліку сьогодні також варто додати будівництво, енергетику, логістику, ремонт, виробництво та медицину — саме ці напрями держава визначає як критичні для ринку праці та відновлення.

За даними урядової оцінки ринку праці, серед ключових напрямів подальшої політики — підтримка енергетики, медицини, будівництва, оборонної та комунальної сфер, де кадровий дефіцит є особливо гострим.

Чи буде попит на українців, які працювали за кордоном?

— Так, але не автоматично. Повернення з Європи саме по собі не робить людину цінним працівником. Важливо, які навички вона отримала.

Якщо українець працював за кордоном у виробництві, логістиці, будівництві, медицині, інженерії, управлінні або цифровій сфері, цей досвід може бути затребуваним. Але навіть для офісних професій ситуація змінюється.

Роботодавці дедалі більше шукають не просто диплом, а конкретну компетентність. Тому людина, яка повертається, має правильно описати свій досвід: що саме вона робила, якими системами користувалася, якою була її зона відповідальності, чи керувала людьми, чи працювала з міжнародними клієнтами.

Чи може європейський досвід бути перевагою?

— Безумовно. Для частини поверненців саме він може стати головною конкурентною перевагою.

Людина могла працювати в іншій системі організації праці, знати стандарти якості, володіти іноземною мовою, мати досвід цифровізації або управління. Україна потребує не лише фізичного повернення людей. Їй потрібне повернення людського капіталу.

Саме тому держава запускає окремі програми для українських професіоналів за кордоном. Наприклад, Create Ukraine залучає фахівців із міжнародним досвідом до роботи над реформами та державними проєктами. У попередніх етапах програми 34 українці повернулися з 16 країн світу.

А Back2Impact Ukraine має допомагати українцям за кордоном знаходити професійні можливості у приватному бізнесі, державних компаніях та проєктах відновлення.

А що робити людині, яка повертається і не знаходить роботи за своєю спеціальністю?

— Перекваліфікація стає нормальною частиною сучасного ринку праці. Необов'язково повертатися у професію, яку людина мала десять або п'ятнадцять років тому. Український ринок змінюється настільки швидко, що іноді логічніше отримати нову спеціальність. Держава вже використовує для цього програми професійного навчання та ваучери.

У 2026 році максимальна сума ваучера на навчання становить 33 280 гривень. Для поверненця це може бути способом перейти у сферу, де роботодавці готові платити більше і де є довгостроковий попит.

Чи вистачить українцям зарплат, щоб вони залишалися після повернення?

— Це одна з головних проблем. Людина порівнює не тільки зарплату. Вона порівнює весь пакет умов життя.

Саме тому економіст Олег Пендзин, аналізуючи питання повернення українців, звертає увагу на якість життя як один із ключових факторів. На його думку, рішення про повернення залежатиме не лише від рівня заробітку, а й від безпеки та того, яку якість життя людина зможе отримати в Україні.

Тобто роботодавцю недостатньо просто сказати: «У нас є вакансія». Для потенційного поверненця важливі також графік, житло, транспорт, соціальний пакет, можливість розвитку та безпека.

Чи буде роботодавець конкурувати за поверненців?

— У багатьох сферах уже конкурує. Кадровий дефіцит змушує бізнес переглядати підходи до найму. Це стосується не лише зарплати.

Компанії пропонують:

• навчання;
• гнучкий графік;
• житло;
• допомогу з переїздом;
• бронювання працівників у передбачених законодавством випадках;
• соціальні пакети;
• можливість кар'єрного розвитку.

Для українця, який повертається з-за кордону, це може бути важливим сигналом. Він не обов'язково має погоджуватися на першу вакансію. За дефіцитної пропозиції кваліфікованих кадрів працівник також отримує більшу переговорну позицію.

Чи можна сказати, що Україна чекає саме на робітничі професії?

— Потреба в них справді дуже висока. І тут виникає одна з найбільших проблем українського ринку праці: суспільство довго орієнтувалося на вищу освіту, тоді як економіка дедалі більше потребує технічних спеціалістів. Після завершення активної фази війни ця потреба може лише зрости.

Будуть потрібні люди, які відновлюватимуть:

• житлові будинки;
• дороги;
• електромережі;
• водогони;
• виробничі підприємства;
• лікарні;
• школи;
• транспортну інфраструктуру.

Тому кваліфікований зварювальник, електрик, механік, оператор обладнання чи будівельник може мати дуже сильні позиції на ринку праці.

А що з офісними професіями?

— Попит на них не зникає. Але конкуренція може бути вищою. Особливо це стосується професій, які можна виконувати дистанційно. Якщо компанія може найняти спеціаліста незалежно від країни проживання, повернення в Україну перестає бути необхідною умовою для працевлаштування.

Водночас для роботодавця український фахівець із міжнародним досвідом може бути цінним через знання мов, європейського ринку та міжнародних бізнес-процесів. Тому для таких людей ключовим стає не сам факт повернення, а те, яку додану вартість вони можуть створити.

Чи може повернення українців реально закрити кадровий дефіцит?

— Частково. Але очікувати, що всі проблеми ринку праці вирішаться лише за рахунок повернення, не варто. Урядова Стратегія зайнятості до 2030 року прямо визнає повернення громадян з-за кордону одним із напрямів подолання дефіциту кадрів, але одночасно передбачає перекваліфікацію, залучення економічно неактивного населення, розвиток підприємництва та інші інструменти.

Тобто український ринок праці змінюватиметься не лише завдяки поверненцям. Потрібно буде активніше залучати жінок, людей старшого віку, ветеранів, людей з інвалідністю, молодь і тих, хто зараз не працює.

Що має зробити людина перед поверненням?

— Насамперед не їхати «в нікуди». Перед поверненням варто:

• проаналізувати вакансії у своєму місті;
• оновити резюме;
• додати міжнародний досвід;
• перевірити можливість дистанційної роботи;
• порівняти зарплати;
• дізнатися про програми навчання;
• перевірити можливість отримати ваучер;
• поспілкуватися з потенційними роботодавцями;
• оцінити житлове питання;
• сформувати фінансову подушку.

І головне — не обмежувати пошук лише своєю колишньою професією.

Чи є зараз сприятливий момент для тих, хто планує повернення?

— З економічної точки зору український ринок праці справді потребує людей. Але рішення про повернення не можна зводити лише до вакансій.

За даними ЦЕС, безпека залишається ключовою умовою повернення: близько 80% потенційних поверненців готові повертатися лише після завершення війни. Водночас серед економічних факторів особливе значення мають добре оплачувана робота та рівень життя. Тому для людини, яка вже зараз розглядає повернення, головне — не просто знайти вакансію. Потрібно знайти місце в новій українській економіці.

Що зміниться після завершення війни?

— Найімовірніше, попит на людей буде ще вищим. Відбудова вимагатиме величезної кількості працівників. Будівництво, енергетика, транспорт, виробництво, медицина, освіта, логістика — всі ці сфери потребуватимуть кадрів.

Саме тому повернення людей із міжнародним досвідом може бути важливим ресурсом для економічного відновлення. Але Україні доведеться конкурувати за людей не лише з власним ринком праці, а й із країнами Європи. І тут зарплата буде лише одним із факторів.

Люди порівнюватимуть безпеку, якість життя, освіту для дітей, медицину, соціальні гарантії та перспективи.

Чи є ризик, що люди повернуться і знову виїдуть?

— Такий ризик існує. Сам факт повернення не означає остаточної реінтеграції.

Якщо людина приїхала, не знайшла роботи за фахом, не змогла забезпечити нормальний рівень доходу або зіткнулася з проблемами житла, вона може знову розглядати виїзд.

Саме тому завдання держави — не лише повернути людину. Потрібно зробити так, щоб вона залишилася. Це означає, що політика повернення має бути пов'язана з політикою зайнятості, житлом, освітою, медициною, розвитком громад та підтримкою бізнесу.

Що це означає для українців за кордоном

Український ринок праці вже зараз має значний попит на працівників, а в перспективі потреба в кадрах може зрости ще більше. Для потенційного поверненця це створює кілька сценаріїв:

• Перший — знайти роботу за своєю професією. Особливо якщо міжнародний досвід додає конкурентних переваг.
• Другий — перекваліфікуватися. Держава вже пропонує для цього інструменти навчання.
• Третій — відкрити власний бізнес.
• Четвертий — використати міжнародний досвід у державному секторі або проєктах відновлення. Для цього розвиваються Create Ukraine та Back2Impact Ukraine.

Тобто питання для людини, яка думає про повернення, поступово змінюється. Це вже не лише «чи є в Україні робота?». Робота є.

Питання в іншому: чи зможе Україна запропонувати поверненцю такі умови, за яких він захоче не просто приїхати, а залишитися, працювати та будувати тут наступний етап свого життя.

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.