Освячення фруктів стало народною традицією, однак у ПЦУ нагадали, що Яблучний Спас присвячений не плодам, а Преображенню Господньому та духовному оновленню.
Наближається одне з дванадесятих свят – Преображення Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, яке в народі ще називають Яблучним Спасом. У 2026 році його відзначатимуть 6 серпня за новоюліанським календарем (19 серпня – за юліанським). У Дніпровській єпархії Православної Церкви України пояснили, звідки походить традиція освячувати плоди та який справжній зміст цього дня.
Як розповідає Святе Євангеліє, Ісус Христос узяв із собою трьох учнів – Петра, Якова та Іоана – і піднявся на гору Фавор. Там Він преобразився перед ними, явивши Свою Божественну славу.
Ця подія зміцнила віру апостолів перед майбутніми добровільними стражданнями, розп'яттям і воскресінням Христа. Саме їй присвячене свято Преображення Господнього.
Із цим святом пов'язана давня традиція освячення плодів нового врожаю. Спочатку вона виникла в Греції, звідки Київська Русь запозичила богослужбовий устав.
У Греції саме на цей період дозрівав виноград, тому перші грона приносили до храму як знак подяки Богові за врожай.
На українських землях виноград був поширений не всюди, тому люди почали освячувати яблука та інші сезонні фрукти, які достигали саме в цей час.
Традиція приносити Богові перші плоди своєї праці має біблійне походження. Ще у Старому Завіті Каїн приніс Богові плоди землі, а Авель – первородне ягня зі свого стада.
Після пришестя Ісуса Христа криваві жертвоприношення втратили своє значення, адже Спаситель Сам приніс Себе в жертву заради спасіння людства.
За українськими традиціями, у православних храмах звершується лише Безкровна Жертва – Таїнство Святої Євхаристії. А освячення плодів є подякою Богові за врожай, працю та можливість його зібрати.
У Православній Церкві України наголошують, що Господь дає землі дощ, сонце й усе необхідне для росту врожаю. Саме тому люди приносять перші плоди до храму, дякуючи Богові та просячи благословення на майбутню працю.
Сьогодні більшість людей уже не вирощує фрукти самостійно, а купує їх на ринку чи в магазині. Однак це не змінює головного сенсу традиції — вдячності Богові за Його милість.
Після освячення частину плодів віряни часто залишають храму, роздають нужденним або споживають разом із рідними.
У Дніпровській єпархії ПЦУ наголошують, що, хоча традиція освячення плодів є доброю, вона не повинна затьмарювати головний зміст свята.
Хоча у цих традиціях немає нічого поганого, проте подекуди вони витісняють головний зміст самого свята. Він же не в яблуках, а в Христі, Преображення якого ми святкуємо і прославляємо. Тож святкуючи і дотримуючись добрих традицій, прославимо Спасителя нашого і попросимо Його дарувати нашій Батьківщині Перемогу, а всім нам справедливий мир, радість, злагоду та спокійне життя", - зазначають в єпархії.
