Україна в темряві і на межі конфлікту: що ламається швидше за електромережі

Блекаут як інструмент розколу. Як українців намагаються посварити під час енергетичної кризи. 

Масові відключення електроенергії в умовах повномасштабної війни стали для українського суспільства не лише технічною проблемою, а й серйозним психологічним викликом. Блекаут — це стан постійної напруги, втоми, страху та безсилля. Саме в такі моменти суспільство стає максимально чутливим до будь-яких подразників, а будь-яка публічна дія або слово можуть викликати лавину емоцій.

На тлі темряви, холоду і нестабільності дедалі чіткіше вимальовується інша загроза — внутрішній розкол. Українців дедалі частіше намагаються розсварити між собою, змусити шукати винних не там, де вони є насправді, і перевести фокус з війни та агресора на внутрішні конфлікти.

Соціальні мережі як простір загострення

Соціальні мережі в періоди блекаутів стають головною платформою для емоційної взаємодії. Тут люди:

• діляться болем і втомою;
• скаржаться на умови життя;
• шукають підтримку;
• або ж виплескують агресію.

Проблема в тому, що алгоритми соцмереж підсилюють не зважені думки, а крайні емоції. Найкраще «залітають» пости, які викликають:

• обурення;
• злість;
• осуд;
• бажання покарати.

У результаті будь-який неоднозначний допис миттєво перетворюється на публічний скандал, а дискусія — на колективне цькування.

Кейс Ольги Сумської: від обговорення світла до особистих звинувачень

Симптоматичною стала історія з акторкою Ольгою Сумською. Її допис із простим і, по суті, побутовим запитанням:

«Можна замість освітлення доріг дати світло в будинки???»

Спровокував не обговорення енергетичної політики чи рішень місцевої влади, а хвилю агресивних коментарів.

У фокусі опинилося не питання світла, а:

• особисте життя акторки;
• її родинні зв’язки;
• місце проживання доньки.

У коментарях з’явилися фрази:

«Що там ваша доця в Москві?»

«Скажіть дочці, нехай свого президента попросить перестати обстрілювати нас»

«Мама російської актриси Антоніни Паперної?»

Цей кейс яскраво показує, як легко в умовах блекауту суспільна дискусія перетворюється на моральний суд. Людині фактично забороняють висловлювати думку, якщо вона не відповідає очікуванням розлюченої аудиторії.

Кейс Тіни Кароль: коли підтримка сприймається як знущання

Ще один показовий приклад — реакція суспільства на творчість співачки Тіни Кароль. 40-річна артистка опинилася в центрі критики після публікації пісні про відключення електроенергії та відео, знятого у Слов’янську.

Кароль намагалася підтримати українців грайливою мелодією та словами:

«У нас немає світла, та в нас є тепло.

У нас немає тепла, та в нас є добро і ми переможемо будь-яке зло».

Втім, значна частина користувачів сприйняла цю композицію як недоречну. У коментарях писали, що пісня:

• знецінює реальні страждання людей;
• виглядає як насмішка над тими, хто тижнями живе без світла і опалення;
• не відповідає реаліям війни.

У відповідь на критику співачка заявила у своєму Telegram-каналі:

«По треку, якому 2 роки і він написаний чудовим автором! До уваги: мною було чітко сказано нехай принаймні пісня хоч трохи додасть світла в ваші душі. Холодно, неприємно та сумно абсолютно усім однаково! Посил — Про Людське Тепло!

Так, в мене є генератор. І я його заправляю за свої власні кошти, і це дорого, так як і всі боремося з кризою. Всі коментарі що пісня замовлена владою — дурня цілковита! Всі боти — ми вас бачимо! Звідки ноги ростуть у атаки бачимо! Решта не йдіть на поводу. Тримаємось».

Окрему хвилю критики викликало відео зі Слов’янська, зняте під українську версію пісні «Шиншила». Частина аудиторії вважала недоречним знімати кліп у місті, яке постійно перебуває під російськими обстрілами.

У відповідь на публікацію блогера Богдана Беспалова Тіна Кароль написала:

«Це твоя хвороблива уява і медіа кілерство! Люди були в захваті, що їх відвідують, що ними цікавляться і люблять, як військові, так і цивільні!

Ти волоцюга соц мереж! Хейтер! Нам все одно на твою думку, бо ми робимо гідно свою справу і вона аж ніяк не про те, чим ти живишся».

Цей кейс демонструє глибоку проблему: у стані колективної травми навіть спроба підтримки може бути сприйнята як образа, якщо вона не збігається з очікуванням аудиторії.

«Тусовки незламності» і викривлений образ реальності

Окремий пласт дискусій — відео так званих «вечірок незламності» у дворах міст. На них:

• гучна музика;
• вогнища;
• алкоголь вартістю тисячі гривень;
• веселощі серед темних багатоповерхівок.

Проблема не в тому, що люди намагаються вижити психологічно. Проблема в тому, що саме ці відео масово транслюються як символ стійкості.

При цьому за кадром залишаються:

• допомога одиноким стареньким;
• обігрів під’їздів;
• спільні генератори;
• порятунок тварин;
• реальна взаємодопомога.

Ці історії не «залітають», бо вони не скандальні.

Пропагандистський контекст: кому вигідна внутрішня ненависть

Російська пропаганда давно працює не лише через фейки, а через посилення внутрішніх конфліктів. Її мета:

• показати українців роз’єднаними;
• посіяти заздрість і злість;
• зруйнувати горизонтальні зв’язки;
• змусити шукати ворогів серед своїх.

І найнебезпечніше — коли це відбувається органічно, без прямого втручання.

Пошук «винних» серед своїх як стратегічна помилка

У кризові моменти суспільство починає:

• міряти патріотизм поведінкою;
• порівнювати страждання;
• ділити людей на «правильних» і «неправильних».

Це шлях у глухий кут. Бо енергія, витрачена на внутрішні війни, не працює на перемогу.

Як не вестися на маніпуляції

Щоб не стати частиною цього сценарію, важливо:

• зупиняти емоційну реакцію;
• відрізняти незграбність від злого умислу;
• не переносити відповідальність війни на окремих людей;
• пам’ятати, що соцмережі не відображають повної реальності.

Людяність як форма опору

Справжня незламність — це:

• взаємна допомога;
• тиша замість хейту;
• дії замість коментарів;
• підтримка без камери.

Заряд телефону — це теж ресурс. Його можна витратити на злі пости, а можна — на корисні справи, дзвінок близьким чи координацію допомоги.

Блекаут — це не лише темрява в оселях. Це момент вибору: або ми допомагаємо світлу, або підсилюємо темряву власними руками.