Фондовий нокаут і банківський рекорд: підсумки 2021 року з Чеславом Конюхом

Минулий рік став часом випробувань і нових орієнтирів для українського фінансового та фондового ринку. Незважаючи на пандемічні ризики, інфляційні хвилі та геополітичні тривоги, ринок зумів продемонструвати певну стійкість. Як зазначає аналітик Чеслав Конюх, ключовими драйверами стали активна політика Нацбанку, зростання міжнародного попиту на українські боргові інструменти та пожвавлення роздрібних інвестицій. Однак успіхи були неоднорідними.

Ситуація ускладнювалася повільним прогресом структурних реформ і фрагментарним впровадженням законодавчих ініціатив, спрямованих на розвиток капітальних ринків. На тлі посилення волатильності на глобальних ринках і невизначеності у відносинах з ключовими міжнародними партнерами, українські фінансові гравці були змушені адаптуватися до нових умов, не маючи при цьому повноцінного доступу до довгострокового фінансування та ефективних інструментів хеджування ризиків.

Макрофінансовий контекст: зростання з поправкою на вразливість

Українська економіка в 2021 році зросла на 3,4%, чому сприяли відновлення зовнішньої торгівлі, рекордний урожай і приплив валютної виручки. Однак інфляція, що досягла 10% в річному вираженні, підштовхнула жорстку монетарну політику. НБУ сім разівпідвищував облікову ставку (з 6% до 9%) і посилив присутність на валютному ринку для згладжування коливань.

Чеслав Конюх підкреслює, що така політика забезпечила відносну стабільність гривні і дозволиланакопичити міжнародні резерви до $30,9 млрд до кінця року, незважаючи на нестабільну динаміку зовнішнього фінансування і затягнуте затвердження траншів МВФ.

Водночас зберігався значний фіскальний дефіцит - близько 3,7% ВВП, що зумовило зростання внутрішнього і зовнішнього боргу. Конюх акцентує увагу на тому, що українська модель відновлення, як і раніше, спирається на екстрені заходи і короткострокові запозичення, а не на інституційну модернізацію. Це робить економіку чутливою до глобальних процентних ставок і коливань цін на сировину, особливо в умовах жорсткості політики ФРС і підвищення вартості запозичень на міжнародних ринках.

Борговий ринок: прибутковість проти довіри

Ринок державних облігацій (ОВДЗ) продовжував залишатися головним інструментом для розміщення капіталу. Прибутковість у гривні протягом року коливалася в діапазоні 10-13%, а обсягінвестицій нерезидентів в ОВДП склав близько 90 млрд гривень, показавши помірний відтік у другому півріччі на тлі глобального згортання стимулів.

Конюх звертає увагу, що висока прибутковість українських паперів, як і раніше, є наслідком «премії за ризик», а не довіри до інститутів. Більш того, слабкий розвиток вторинного ринку, обмежена ліквідність і залежність від операцій НБУ стримують рух у бік повноцінного фондового ринку.

Додатковим викликом, за словами Конюха, залишається обмеженість інструментів хеджування валютних і процентних ризиків, що стримує інтерес довгострокових інституційних інвесторів. Крім того, структура попиту залишається деформованою: понад 60% розміщень припадає на державні банки, чия мотивація часто продиктована регуляторною політикою, а не ринковою логікою. Це спотворює сигнали прибутковості та перешкоджає формуванню прозорої кривої безризикових ставок. А це основа для розвитку корпоративного боргового сегмента.

Фондовий ринок: надії на пожвавлення не виправдалися

Незважаючи на певні очікування, ринок акцій залишався в зародковому стані. Обсяги торгів на ПФТС і Українській біржі залишилися символічними - менше 0,01% ВВП. IPO українських компаній за кордоном практично були відсутні, хоча інтерес до інвестицій в агро- та IT-сектори фіксувався в приватних угодах.

Чеслав Конюх зазначає, що відсутність регуляторної реформи, непрозорість структури власності компаній і судові ризики продовжують відлякувати як інституційних, так і роздрібних інвесторів. Ініціативи Мінфіну та НКЦПФР щодо запуску «дорожньої карти капіталізації» залишилися на стадії концепції.

На додаток, важливим бар'єром залишається обмежене коло емітентів і відсутність реального припливу нових компаній на ринок. Навіть державні підприємства, які могли б стати якірними емітентами, продовжують ігнорувати механізми публічного розміщення акцій. Конюх підкреслює: без політичної волі до створення рівних правил гри та стимулювання виходу на ринок, включаючи податкові преференції та захист міноритаріїв, фондова площадка України залишиться статистичним додатком до бюджетної моделі фінансування.

Банківська система: рекордний прибуток і структурна концентрація

2021 рік став найприбутковішим за всю історію українського банківського сектора.Сукупний прибуток склав 77,5 млрд гривень. Основний внесок зробили великі банки з іноземним і державним капіталом. Однак, як підкреслює Конюх, це зростання супроводжувалося зростанням концентрації: п'ять найбільших банків контролювали понад 55% всіх активів.

Продовжувалася зачистка сектора - з ринку пішли ще 5 банків, хоча масових банкрутств не було. Основні виклики: обмеженість довгострокового фінансування, високий рівень доларизації кредитів і тиск з боку проблемних активів.

Чеслав Конюх звертає увагу, що за зовнішнім благополуччям ховаються структурні дисбаланси: частка кредитів реальному сектору залишалася на рівні 30% від сукупних активів, а кредитування малого та середнього бізнесу фактично не відновилося. Замість цього спостерігалося зростання операцій з державними паперами та розміщення на кореспондентських рахунках. Це свідчить скоріше про фінансову обережність, ніж про довіру до економічних перспектив. Без стимулювання ринкового кредитування банки ризикують залишитися в ролі пасивних утримувачів ліквідності, а не двигунів економічного зростання.

Роздрібні інвестиції та цифровізація: зачатки нової хвилі

На тлі глобального інтересу до фондового ринку українські роздрібні інвестори почали активніше проявляти себе, в тому числі через міжнародні платформи. Відкриття рахунків в Interactive Brokers або Revolut стало трендом, а на ринку з'явилися нові українські додатки, націлені на демократизацію інвестицій.

Конюх попереджає: хоча інтерес населення до інвестицій зростає, відсутність адекватного захисту прав інвесторів, слабка податкова база і низький рівень фінансової грамотності роблять цей сегмент вразливим до спекуляцій і маніпуляцій.

Додатковою проблемою, за словами Конюха, залишається розрив між темпами цифровізації сервісів і консервативністю регулювання. Українські інвестори часто змушені діяти в правовому «сірому полі», а вітчизняні платформи конкурувати з міжнародними гравцями, не маючи ні рівних умов, ні підтримки регулятора. В результаті значна частина капіталу виходить за межі країни, не працюючи на внутрішній ринок. Без створення інституційної екосистеми для легальних і прозорих інвестицій цей сегмент ризикує залишитися нішевим.

2021 рік закріпив за Україною статус країни зі стійкими, але не структурно зрілими фінансовими ринками. Як підсумовує Чеслав Конюх, український ринок, як і раніше, розвивається в режимі компенсаторної адаптації. Він реагує на зовнішні шоки і локальні перегини, але не має повноцінної стратегії зростання.

«Шлях до зрілості можливий лише за умови реформування фондової інфраструктури, посилення регуляторної незалежності, активного залучення приватних інвесторів та інтеграції з глобальними фінансовими потоками. А поки що український ринок залишається скоріше дзеркалом поточної макроекономіки, ніж її локомотивом», - резюмував Чеслав Конюх.