• Головна
  • В Днепропетровск снова приехал известный писатель Сергей Жадан (ВИДЕО)
19:30, 2 лютого 2015 р.

В Днепропетровск снова приехал известный писатель Сергей Жадан (ВИДЕО)

В пятницу, 30-го января, вместе с группой "Собаки в космосе" Сергей дал концерт, а в субботу 31-го состоялась творческая встреча с днепропетровскими поклонниками творчества поэта.

Как сообщает "9 канал", на встрече Сергей не только общался с посетителями, подписывал книги и фотографировался на память, а также преподнес сюрприз - зачитал несколько, еще не изданных, стихов. Выход новой книги планируется на конец марта - начало апреля. Поэт надеется, что следующая встреча с Днепропетровском состоится по случаю презентации книги.

Літо лишило тобі високу пшеницю.
Літо минало, доки ти жила, ніби летіла.
Я знаю, для чого вони зберігали його плащаницю –
щоби завжди мати при собі обриси його тіла.

Я б теж, якби міг, зберігав твої простирадла,
рушники, якими ти обгортала своє волосся,
чужі сорочки, які ти довго перебирала,
і в яких дотепер твоє тепло збереглося.

Зберігав би книжки, яких ти колись торкалась,
перебирав би перечитану цю бібліотеку,
бачив би між окремими літерами і сторінками
твою зосередженість – одиноку і теплу.

Я розумію, що потім, колись, буде щось інше.
Ночі стануть порожніми, ранки тихими.
Але це повітря ніколи не буде таким, як раніше,
якщо ти до нього входила, якщо ти ним дихала.

І якщо потім, колись, когось охоплять сумніви,
і хтось западе в зневіру, втомиться чи відступиться,
я вивішу цю тканину, темну, як сутінки –
хай собі дивляться, хай дивуються.

Від того, чого нам усім бракує, немає ліків,
немає кордонів, немає іншого виходу.
Але подивіться на відбитки її гострих ліктів –
все було насправді, я нічого не вигадав.

Можете відчувати тепер, як німіє шкіра,
можете відступатись, можете падати.
Тому, хто боїться – потрібна віра.
Тому, хто любить – достатньо пам’яті.

+ + +

Вночі я не встиг про це сказати.
Ніч – це серця з золотими нервами.
А на ранок виходиш зі своєї казарми –
сонце вгорі
і туман між деревами.

Діти його просвічують душами,
основи його – вологі, останні.
Якщо не хочеш про мене думати –
думай про ці дерева в тумані.

Думай про них, коли тобі радісно,
думай, коли тобі хочеться плакати.
Дерева в тумані схожі на радіо –
діляться бідами,
діляться планами.

Якщо не хочеш про мене згадувати,
якщо не маєш сили та спокою,
думай про ліс, що стоїть загатою –
міцною, надійною та високою.

Думай про сталеве коріння,
думай про надрізи й крону.
Нехай ця земля, смоляна і осіння,
наповнить теплом
ніч твою чорну.

Думай про мокру траву між дюнами,
думай собі, ніби так і треба.
Я ж знаю, про що ти насправді думаєш,
коли ти думаєш про дерева.

Я знаю, я все це собі переховую
серед туману й огрому нічного.
Немає нічого випадкового.
Немає нічого.
Зовсім нічого.

+ + +

Тому що ніколи тебе не вирвеш,
ніколи не забереш,
тому що вся твоя свобода
складається з меж,
тому що в тебе немає
жодного вантажу,
тому що ти ніколи не слухаєш,
оскільки знаєш і так,
що я скажу,

тому що в цій мові не лишилось
жодних нормальних слів,
тому що синтаксис,
який нас рятував,
давно застарів,
тому що повіривши одного разу,
будеш вірити до кінця,
тому що мені саме тепер
не вистачає
твого імені та лиця,

я не дам тобі жити так,
як ти хотіла – мені на зло,
ніби я не зупиняв для тебе кров,
ніби нічого і не було,
я все одно спробую хоча б якось
тобі допомогти,
я все одно все зіпсую,
все одно досягну мети.

Сама подумай –
як би я відмовився від твоїх листів?
Ти ж розумієш, що я від тебе хотів.
Я хотів, щоби все було так,
як хотіла ти.
Тому доведеться далі
писати всі ці листи.

Доведеться змиритися з тим,
що все мине.
Доведеться не говорити
про важливе та головне,
доведеться боятись свободи,
триматися меж.
Щастя не оминеш.
щастя не оминеш.

Сергей Жадан

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#поэт #Сергей Жадан
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...