Українці в Польщі не поспішають повертатися: лише 8% готові зробити це найближчим часом

Лише 8% українців у Польщі готові повернутися додому найближчим часом, тоді як майже половина пов’язує це рішення із завершенням війни, а кожен четвертий уже не планує повертатися.

Нове дослідження настроїв українців у Польщі показало, що швидкого масового повернення очікувати не варто: лише 8% опитаних заявили про готовність повернутися найближчим часом, тоді як 43% пов’язують повернення із завершенням війни.

Більшість чекає завершення війни

Польща залишається однією з ключових країн для українців, які були змушені виїхати після початку повномасштабного вторгнення. Саме тому результати нового опитування Rating Group, оприлюдненого у серпні 2026 року, є важливим індикатором майбутніх міграційних процесів. Дослідження показало, що лише 8% українців у Польщі готові повернутися в Україну найближчим часом. Ще 43% заявили, що готові розглядати повернення після завершення війни. Водночас 26% не планують повертатися, а 23% наразі не можуть визначитися зі своїм рішенням. Таким чином, майже половина опитаних або вже не планує повернення, або не має остаточної відповіді. Це означає, що навіть припинення бойових дій не гарантує автоматичного повернення всіх українців. Людям потрібно розуміти, якою буде Україна після війни та чи зможуть вони там відновити нормальне життя. Рішення дедалі більше залежить від конкретних умов, а не лише від емоційного зв’язку з домом.

Найважливішою умовою для повернення українці в Польщі назвали безпеку та стабільність в Україні. Цей фактор зазначили 71% респондентів, що демонструє його беззаперечне лідерство серед можливих умов повернення. Водночас безпека вже не є єдиним критерієм, за яким люди оцінюють перспективу повернення. За роки перебування за кордоном багато українських родин адаптувалися до іншої системи освіти, медицини, працевлаштування та соціального захисту. Діти пішли до польських шкіл, дорослі знайшли роботу, а родини почали формувати нові соціальні зв’язки. Для частини людей повернення тепер означатиме не просто приїзд додому, а фактичний демонтаж життя, яке вони будували кілька років. Саме тому держава не може розраховувати лише на заклики повернутися після завершення війни. Необхідні конкретні механізми, які зменшуватимуть ризики такого рішення. Чим довше люди живуть за кордоном, тим більш раціональним стає їхній підхід до повернення.

Що може змінити рішення українців

Дані серпневого опитування особливо важливі тим, що вони дозволяють побачити різницю між бажанням повернутися та реальною готовністю зробити це зараз. Українці можуть зберігати сильний емоційний зв’язок із домом, але водночас не бачити достатніх практичних причин для переїзду назад. Саме цей розрив між «хочу повернутися» і «можу безпечно повернутися» стає одним із головних викликів для української політики. Людина може сумувати за Україною, підтримувати її фінансово, приїжджати у гості та навіть планувати повернення, але залишатися в Польщі через роботу або навчання дітей. Тому сам факт позитивного ставлення до повернення ще не означає фактичної міграції. Для зміни цього рішення потрібна комплексна система стимулів. Вона має стосуватися не лише грошей, а й житла, роботи, освіти, медицини, безпеки та соціальної адаптації. Особливо важливо, щоб українці за кордоном могли отримати таку інформацію ще до повернення, а не після перетину кордону.

Серед факторів, які можуть впливати на рішення про повернення, ключовими залишаються:

• безпека та стабільність;
• можливість знайти роботу з гідною оплатою;
• доступне житло;
• якісна освіта для дітей;
• медична та соціальна підтримка;
• можливість відновити професійну кар’єру;
• передбачувані правила для бізнесу;
• можливість отримати допомогу після повернення;
• зрозумілий алгоритм відновлення документів та соціальних прав;
• впевненість у довгостроковому майбутньому країни.

Особливо показовим є те, що частина українців уже не ставить перед собою питання «коли закінчиться війна?», а ставить інше — «що буде після неї?». Це принципово важлива зміна для державної політики. Завершення бойових дій може створити передумови для повернення, але не стане автоматичним тригером для мільйонів людей. Якщо людина за кілька років знайшла роботу, влаштувала дитину до школи, отримала житло та побудувала соціальне коло в Польщі, вона порівнюватиме два готові сценарії життя. Україна в цьому порівнянні повинна буде запропонувати не тільки патріотичний аргумент, а й зрозумілу якість життя.

«Ключовою умовою, яка сприятиме поверненню, є безпека та стабільність в Україні», — зафіксували дослідники Rating Group за результатами опитування українців у Польщі.

Ця теза фактично визначає головну послідовність майбутньої політики: спочатку безпека, потім можливість нормально жити, працювати та планувати майбутнє. Без цього навіть завершення війни може не забезпечити очікуваного повернення.

Україна має обмежений час для підготовки

Серпневі результати опитування в Польщі важливі ще й тому, що вони демонструють: українська міграція поступово переходить із кризової фази у довгострокову. Люди вже не просто очікують можливості повернутися, а приймають рішення щодо свого майбутнього. Частина з них інтегрується в країнах перебування, частина зберігає плани повернення, а ще частина перебуває між двома сценаріями. Саме остання група може стати найбільш перспективною для політики повернення. Однак для цього українцям потрібно регулярно пояснювати, що на них чекатиме після повернення. У червні Міністерство соціальної політики запустило в тестовому режимі платформу «Додому», яка має надавати українцям за кордоном інформацію та допомагати формувати персональний план повернення. Такий підхід важливий, адже рішення про повернення складається з десятків побутових та професійних питань. Чим раніше людина отримує на них відповіді, тим нижчим стає психологічний і фінансовий бар’єр для повернення.

Для України це означає необхідність переходити від загальних закликів до конкретної політики роботи з українцями за кордоном. Потенційний поверненець має бачити не абстрактну перспективу, а чіткий маршрут. Він повинен розуміти, де шукати роботу, як знайти житло, куди віддати дитину до школи, як відновити документи та які програми підтримки доступні. Не менш важливо підтримувати зв’язок із тими, хто поки не готовий повертатися. Адже рішення людини може змінитися через рік або два, і держава не повинна втрачати з нею контакт. Саме на це спрямована стратегія збереження зв’язку з українцями за кордоном, яку Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності розробляє на 2026–2036 роки. У цій моделі повернення має бути добровільним і підготовленим, а не вимушеним. Серпневе опитування в Польщі показує, що вікно можливостей для такої роботи ще залишається відкритим, адже 23% людей поки не визначилися зі своїм рішенням. Саме ця група може стати одним із головних об’єктів інформаційної та соціальної політики України найближчими роками.

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.