Масниця у Дніпрі та області. Як регіон повертає українські традиції проводів зими.
У Дніпрі та громадах Дніпропетровської області дедалі активніше відроджують автентичні традиції Масниці — свята проводів зими та підготовки до Великого посту. Попри поширену назву «Масляна», етнологи наголошують: українська традиція значно глибша і пов’язана передусім із обрядом Колодія, жіночими ритуалами, громадськими практиками та символікою родючості. Сьогодні регіон поступово переосмислює святкування, зміщуючи акцент із масових розваг радянського формату на локальну культурну спадщину.
Масниця не має сталої календарної дати, оскільки залежить від початку Великого посту. Традиційно це останній тиждень перед постом, коли вже не вживають м’ясо, але дозволені молочні продукти, яйця та риба.
Назва «Масниця» походить від характерної їжі цього періоду — страв із сиром та маслом. У різних регіонах України існували також інші назви:
Дослідники підкреслюють, що слово «Масляна» активно поширилося у ХХ столітті, коли святкування уніфікували на рівні радянської культурної політики.
Дніпропетровщина історично поєднує традиції центральної та південної України. Тут Масниця мала як аграрний, так і громадський характер.
Свято виконувало кілька функцій:
Етнографи зазначають, що саме в степових регіонах обрядова культура часто була практичнішою і менш театралізованою, ніж у Поліссі чи Карпатах, але зберігала ключові символи.
“Особисте життя тоді не було особистим, а справою всією громади”, — пояснює фольклористка Дар’я Анцибор, описуючи сенс обряду Колодія, який був поширений і на території сучасної Дніпропетровщини.
Однією з найхарактерніших традицій регіону був Колодій — комплекс обрядів, пов’язаних із шлюбністю та продовженням роду.
Основні елементи:
У селах області колодку могли не прив’язувати фізично, але сам обряд відкупу зберігався. Він підкреслював важливість сім’ї для громади, особливо напередодні аграрного сезону.
У Дніпрі святкування історично поєднувало народні практики та міські гуляння. У ХІХ — на початку ХХ століття в містах поширилися ярмарки, виступи артистів і гастрономічні події.
У радянський період святкування трансформувалося у формат “проводів зими”, де домінували:
Саме цей формат довгий час залишався основним і в Дніпрі.
Останні роки демонструють зміну підходу. Культурні установи та громади Дніпропетровщини дедалі частіше звертаються до етнографічних джерел.
Серед тенденцій:
Особливо активно традиції відроджують у сільських громадах, де збереглися елементи обрядової культури.
Для Масниці характерний виразний жіночий вимір. У багатьох регіонах, зокрема на Дніпропетровщині, саме жінки були головними учасницями обрядових дійств.
Це проявлялося у:
Етнологи пояснюють це зв’язком свята з родючістю та продовженням роду.
Ключовою рисою харчування був перехід до молочних страв. М’ясо вже не вживали, тому готували поживні страви із доступних продуктів.
Типові страви:
У степових районах також готували прості запечені страви, що добре підходили до великого господарства.
Млинці були присутні, але дослідники вважають їх другорядними. У регіоні вони часто мали поминальний або загальнообрядовий характер.
Масниця поєднує дохристиянські уявлення та християнський календар. Для Дніпропетровщини ключовими були символи:
Свято також мало соціальну функцію — регулювати взаємини у громаді.
На відміну від західних регіонів, де обрядовість могла бути більш театралізованою, на Дніпропетровщині традиції були практичнішими.
Відмінності:
Водночас базові символи залишалися спільними для всієї України.
У сучасному Дніпрі Масниця дедалі частіше стає частиною культурної політики — через фестивалі, освітні програми та туристичні події.
Це пов’язано з кількома факторами:
У результаті змінюється і публічний наратив — від “проводів зими” до розмови про традицію.
У закладах культури та освіти області дедалі частіше пояснюють відмінності між Масницею та Масляною.
Основні теми:
Це формує нове розуміння свята, особливо серед молоді.
Попри давнє походження, Масниця стає сучасним культурним трендом. У Дніпрі це проявляється через:
Свято дедалі частіше подають як частину української ідентичності.
Масниця у Дніпрі та Дніпропетровській області — це більше, ніж сезонне свято. Це складний культурний феномен, що поєднує аграрні сенси, громадські практики та історичну пам’ять.
Регіон сьогодні перебуває у фазі переосмислення традиції: від радянського формату Масляної до відновлення українських обрядових моделей. У цьому процесі важливу роль відіграють громади, культурні інституції та освітні ініціативи.
Саме тому Масниця на Дніпропетровщині поступово повертається у публічний простір як елемент локальної ідентичності — зі своїми стравами, обрядами та сенсами, що формувалися століттями.
