Роботи у редакціях Дніпра: допомога чи загроза журналістиці

Безкоштовна правда по-дніпровськи. Як соцмережі, ШІ та війна змінюють медіаландшафт регіону.

Нещодавно ГО «Інтерньюз-Україна» опублікувала масштабне дослідження «Українські медіа: споживання новин і довіра у 2025 році». За даними опитування, більшість українців черпають новини з Telegram, TikTok і YouTube, а лише 22% готові платити за контент. Але насправді за цими цифрами стоїть не лише медіареволюція, а й культурна, особливо в таких регіонах, як Дніпро.
Місто, що стало тиловим центром війни, сформувало свій унікальний інформаційний простір — поєднання офіційних джерел, волонтерських каналів, блогерів, аналітики та емоцій.

Про те, як війна, ШІ та соцмережі змінюють сприйняття новин у регіоні, і чому дніпряни довіряють сусідам більше, ніж журналістам, — у нашій розширеній аналітиці.

1. Смартфон як головний медіаінструмент дніпрянина

За останні два роки у Дніпрі остаточно зникли «паперові» новини. Якщо раніше газети ще можна було побачити у транспорті чи чергах, то тепер головне джерело інформації — смартфон. Телефон став не лише засобом спілкування, а й особистим редактором, де користувач сам формує свій новинний порядок денний.

За оцінками місцевих медіааналітиків, понад 90% дніпрян споживають новини з мобільних пристроїв. І це не лише молодь: старше покоління теж активно освоює Telegram і Viber, хоча часто не розрізняє достовірні джерела від сумнівних.

«У Дніпрі медіаспоживання стало емоційним. Люди хочуть швидко, просто і з довірою. Але це створює вразливість — бо, коли новина приходить у форматі картинки з підписом, ніхто не перевіряє її джерело», — каже голова правління ГО «Інтерньюз-Україна» Костянтин Квурт.

Дніпро як індустріальне місто зі швидким ритмом життя не має часу на аналітичні тексти. Тому тут перемогли короткі новини, фото, відео і локальні Telegram-канали, які першими повідомляють про вибухи, затори, аварії чи проблеми з водою. Проте паралельно зростає попит на аналітику «для своїх» — тих, хто хоче зрозуміти, чому саме це сталося, а не лише що сталося.

2. Telegram і TikTok: головні арени для новин і маніпуляцій

Telegram-канали стали не просто джерелом інформації, а своєрідними «барометрами настроїв» у регіоні. Канали на кшталт «Днепр Сейчас», «Днепр оперативный» чи «Информатор» стали головними хронікерами життя міста. Але водночас саме Telegram — найнебезпечніший інструмент для поширення дезінформації.

У 2024–2025 роках Служба безпеки України неодноразово блокувала регіональні канали, що поширювали фейки про «втрати ЗСУ» чи «атаки по складах». Часто за ними стояли російські ІТ-групи, які створювали сотні локальних акаунтів для посилення паніки.

«Telegram — це водночас ліки й отрута. Він дає можливість миттєво донести правду, але й відкриває простір для інформаційних диверсій», — зазначає Квурт.

У Дніпрі ця подвійність особливо помітна. Місто живе на лінії інформаційного фронту: коли чути вибух, Telegram стає першим, куди дивляться люди. Але часто новини публікують очевидці або псевдоанонімні канали, що намагаються «зібрати перегляди».

TikTok, який здавалося би створений для розваг, теж перетворюється на новинну платформу. Молоді блогери з Дніпра знімають короткі відео про життя під час війни, волонтерство, евакуації чи просто буденність під сиренами. Та попри позитивний бік, ця мережа залишається майже нерегульованою, що дозволяє РФ поширювати приховану пропаганду серед молоді.

3. Довіра до сусідів вища, ніж до журналістів

Війна зробила довіру дефіцитом. Якщо раніше люди орієнтувалися на відомі ЗМІ, то сьогодні у Дніпрі джерелом правди часто стають родичі, друзі або сусіди. Вони розповідають, що бачили «своїми очима», і така інформація здається більш надійною.

Це не лише психологічний ефект. У час постійних атак і повітряних тривог люди шукають «свої» джерела — тих, хто поруч. Тому локальні пабліки, як-от «Наш Дніпро» чи «Дніпро Облрада Онлайн», стали справжніми спільнотами, де люди обмінюються не просто новинами, а порадами, як вижити.

Такий «вертикальний обмін довірою» має і ризики: часто інформація передається без перевірки, створюючи хвилю дезінформації. Один невірний пост про «удар по району» може запустити ланцюгову паніку.

Місцеві журналісти зізнаються: конкурувати з чутками стало важче, ніж із великими національними медіа. Аудиторія хоче емоцій, а не фактів, коротких повідомлень, а не довгих текстів. Тому ключовий виклик для регіональних редакцій — повернути довіру, не змагаючись із Telegram, а співіснуючи з ним.

4. ШІ і журналістика: виклик для дніпровських редакцій

У 2025 році штучний інтелект став реальністю навіть для регіональних медіа. У Дніпрі вже є редакції, що тестують автоматичне створення новин на базі офіційних повідомлень, або використовують нейромережі для перекладів, верстки і навіть створення фото.

З одного боку, це допомагає економити ресурси — більшість місцевих медіа працюють у режимі «виживання». З іншого — втрачається унікальність голосу журналіста. Алгоритм не відчуває контексту, емоцій, болю міста, яке живе під обстрілами.

«Ми ризикуємо отримати інформаційний простір без людини. Але журналістика — це не лише факт, а співпереживання», — підкреслює Квурт.

У Дніпрі вже фіксуються випадки, коли ШІ створює фейки, маніпулюючи фото наслідків обстрілів. Візуальні фейки поширюються миттєво, і поки фактчекери встигають їх спростувати, тисячі користувачів уже вірять у вигадану картинку.

Водночас місцеві редакції намагаються використати ШІ як інструмент для зміцнення довіри — створюють рубрики з перевірки інформації, тестують аналітику, яка відстежує поширення фейків у Telegram. Але головна перевага людини все ще незамінна — контакт із місцевою аудиторією.

5. Чи готові дніпряни платити за правду?

Фраза «новини мають бути безкоштовними» залишається домінантною у свідомості мешканців області. Навіть коли мова про якісні локальні медіа, готовність підтримувати їх фінансово мінімальна. За опитуваннями регіональних видань, лише близько 10% аудиторії колись донатили на роботу журналістів.

Причини прості: війна, економічна невизначеність, низька довіра до ЗМІ. Багато хто вважає, що «все одно все перепощують у Telegram». Проте без фінансової підтримки місцеві медіа зникають — а з ними й можливість отримати перевірену інформацію про своє місто.

У Дніпрі сьогодні лише кілька редакцій працюють стабільно — «Інформатор», «DniproTV», «Міст-Дніпро». Решта або перейшли на грантову підтримку, або скоротили випуски.

«Дніпро потребує незалежних медіа не менше, ніж систем ППО. Бо інформаційна безпека — це теж оборона», — наголошує місцева журналістка та медіатренерка Ірина Мельник.

Якщо мешканці регіону не усвідомлять цінність перевіреної інформації, медіапростір заповнять «кухонні новини», плітки і ворожа пропаганда.

6. Висновок: інформаційний фронт починається у смартфоні

Дніпро сьогодні — це не лише форпост оборони, а й лабораторія інформаційної боротьби. Тут переплітаються правдиві репортажі, фейки, аналітика і людські історії. Кожен користувач, який натискає «поширити», стає частиною цієї війни.

Досвід регіону показує: довіра — головна валюта сучасної журналістики. Її не можна купити за 60 гривень, але можна втратити одним неперевіреним постом.
І поки великі національні медіа шукають моделі платного контенту, Дніпро формує іншу — спільнотну журналістику, де люди стають не просто споживачами, а учасниками процесу.

І можливо, саме звідси почнеться нова ера українських медіа — чесних, людяних і по-дніпровськи стійких.