Донбас на Харківщину та Дніпропетровщину: чому це може бути небезпечно

Адміністративна реформа чи політичний хайп. Аналіз законопроєкту Анни Скороход щодо перерозподілу територій Донеччини та Луганщини.

20 серпня 2025 року народна депутатка Анна Скороход зареєструвала у Верховній Раді України законопроєкт №13666, що передбачає перерозподіл підконтрольних територій Донецької та Луганської областей між Харківською та Дніпропетровською областями. Ця ініціатива одразу привернула увагу громадськості та викликала бурхливу дискусію серед політиків, експертів та місцевої влади.

Голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук назвав її політичним хайпом, а не реальною реформою. Він висловив стурбованість щодо того, що такі кроки можуть мати далекосяжні наслідки для адміністративного устрою та історичної ідентичності регіонів. Водночас сам законопроєкт подає себе як інструмент покращення адміністративного управління і оптимізації ресурсів, що є актуальним у умовах війни, коли значна частина Донбасу перебуває під активними бойовими діями.

Цей матеріал є детальним аналітичним розглядом законопроєкту, його передбачуваних наслідків, соціальних та політичних ризиків, а також потенційних переваг. Він спирається на офіційні документи, коментарі експертів і відкриті джерела, надаючи комплексну картину проблеми.

Що передбачає законопроєкт

Законопроєкт №13666 передбачає адміністративний перерозподіл міст, які сьогодні підконтрольні Україні, але розташовані у Донецькій та Луганській областях. Пропонується передати:

• До Харківської області: Краматорськ, Слов’янськ, Дружківка, Часів Яр, Лиман і Сіверськ.
• До Дніпропетровської області: Покровськ, Добропілля та Мирноград.

Формально зміни подаються як внутрішнє переналагодження адміністративних зв’язків, яке має на меті поліпшення фінансування соціальної сфери — освіти, медицини та соціальної допомоги. Авторка законопроєкту пояснює, що через бойові дії адміністративні зв’язки між громадами розірвані, що створює труднощі для координації державних і місцевих програм.

Проте критики, серед яких і голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук, вказують, що сама ініціатива має політичний характер, а не технічний.

«Ця постанова не дає ані безпеки, ані кращих послуг, ані соціальних гарантій. Навпаки — показує відрив ініціативи від життя громадян, які щодня змушені тікати від обстрілів», — зазначив він.

Інший аспект — це можливість зміни сприйняття регіонів з боку мешканців і міжнародних партнерів. Передача міст до інших областей, навіть без зміни державних кордонів, може бути використана в пропагандистських цілях як ознака «неспроможності» окремих областей чи ослаблення центральної влади.

Реакція місцевої влади

Голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук висловив серйозні застереження щодо законопроєкту. Він підкреслив, що будь-які зміни адміністративного устрою повинні враховувати історичну ідентичність регіонів, соціальні потреби мешканців і безпеку громад.

«Перекроювати ці області під умовні схеми означає знецінювати їхню історичну ідентичність», — заявив Лукашук, наголошуючи на тому, що подібні зміни можуть призвести до серйозних наслідків у соціальній та політичній сферах.

Він також відзначив потенційні економічні переваги — економію на утриманні двох обласних військових адміністрацій, але підкреслив, що це можна реалізовувати іншими механізмами без ризику створення прецеденту.

Крім того, Лукашук звернув увагу на відчуття невизначеності, яке виникає у переселенців та мешканців підконтрольних територій. Адміністративні зміни без чіткого плану реалізації та без участі громадян можуть погіршити доступ до послуг, вплинути на психологічний стан людей і підвищити соціальну напругу.

Політичний контекст

Ініціатива Скороход з’являється в умовах триваючої війни та активних геополітичних переговорів щодо Донбасу. Будь-які зміни у статусі територій у цей час можуть бути сприйняті як прояв слабкості, а російська пропаганда може використати їх для підриву довіри до центральної влади.

Президент Володимир Зеленський неодноразово підкреслював, що Україна не робитиме територіальних поступок. У зверненнях до громадян і на міжнародних форумах він заявляв: «Ми захищаємо кожен клаптик нашої землі, і будь-які спроби тиску або зміни територіального устрою під час війни неприпустимі».

На міжнародному рівні ініціатива може створити сигнал слабкості, особливо якщо її будуть обговорювати під час дипломатичних переговорів щодо відновлення територіальної цілісності. У політичному плані це може мати серйозні наслідки для довіри партнерів України та для внутрішньої політичної стабільності.

Адміністративна практика: досвід реформ 2020 року

Подібні адміністративні зміни вже відбувалися у 2020 році, коли з метою оптимізації управління було об’єднано 490 старих районів у 136 нових. Тоді основною метою було спрощення управлінської структури, поліпшення фінансового і кадрового забезпечення та підвищення ефективності надання послуг громадянам.

Порівняно з 2020 роком, ініціатива Скороход має кілька відмінностей:

Мета: раніше зміни були технічними і не мали політичного забарвлення. Законопроєкт №13666 формально подає адміністративну оптимізацію, але водночас може слугувати політичним інструментом.

Метод: реформа 2020 року відбувалася після консультацій з місцевими громадами та експертами, тоді як ініціатива Скороход пропонує зміну підпорядкування міст без широкого залучення населення.

Соціальний ефект: попередня реформа передбачала покращення доступу до послуг і оптимізацію управлінських процесів. Поточний законопроєкт не гарантує аналогічного ефекту, особливо для людей у зонах активних бойових дій.

Політичний вплив: відсутність чіткої комунікації і потенційне використання ініціативи в пропагандистських цілях роблять її ризикованою для державної політики та міжнародного іміджу України.

Соціальні ризики та наслідки для мешканців

Перерозподіл адміністративного підпорядкування міст Донеччини та Луганщини створює низку серйозних соціальних ризиків, які можуть відчути як переселенці, так і ті, хто залишився жити на підконтрольних територіях. По-перше, соціальна невизначеність. Мешканці звикли до певних адміністративних центрів, органів місцевого самоврядування та наявних каналів комунікації з державою. Зміна підпорядкування порушує ці зв’язки, що може призвести до втрати доступу до соціальних послуг або затримок у їх наданні. Це особливо критично для сімей, які мають дітей у школах або потребують медичної допомоги, бо нові адміністративні центри можуть ще не мати повного набору ресурсів і персоналу для обслуговування додаткових громад.

По-друге, обмеження доступу до соціальних послуг. У пояснювальній записці законопроєкту зазначається, що бойові дії розірвали адміністративні зв’язки між громадами, ускладнивши фінансування медицини та освіти. Проте практика показує, що зміна підпорядкування не гарантує швидкого відновлення цих послуг. Наприклад, у Краматорську або Слов’янську, які пропонують передати до Харківської області, адміністративна інфраструктура вже адаптована до потреб Донецької області. Перенесення підпорядкування потребує часу для перерозподілу бюджетів, зміни штатного розпису, перекваліфікації персоналу і переукладення контрактів. Це створює реальний ризик затримок у виплатах зарплат, соціальної допомоги та медичних послуг.

По-третє, психологічний ефект. Люди, які залишаються у зонах бойових дій або повертаються з тимчасово окупованих територій, стикаються з постійним стресом і невизначеністю. Будь-які адміністративні зміни, які відбуваються «зверху вниз», без консультацій із місцевими громадами, лише посилюють відчуття безсилля. Як зазначає соціологиня Наталія Бондаренко: «Переселенці та місцеві жителі вже відчувають, що війна порушила їхнє звичне життя. Коли держава пропонує нові адміністративні зміни без пояснень і без залучення громад, це поглиблює психологічний розрив і підриває довіру до влади».

По-четверте, довіра до держави. Якщо громадяни сприйматимуть такі реформи як політичний піар або поступку у відносинах із зовнішніми впливами, довіра до державних інституцій може істотно знизитися. Це особливо небезпечно у регіонах, де війна триває, а люди щодня відчувають ризик для свого життя і майна. Зниження довіри до влади може проявитися у пасивності громадян, відмові від участі у виборах, або навіть у поширенні міфів і дезінформації, що загрожує внутрішній стабільності.

Переваги ініціативи

Незважаючи на критику, законопроєкт має певні потенційні переваги, якщо його реалізувати грамотно. По-перше, економія ресурсів. Утримання обласних військових адміністрацій потребує значних фінансових витрат. Злиття або перерозподіл підпорядкування може дозволити оптимізувати бюджетні витрати, перенаправивши кошти на соціальні потреби або безпеку регіонів.

По-друге, адміністративне переналагодження дозволяє зменшити дублювання функцій управління. Сьогодні деякі громади отримують послуги від одночасно кількох адміністративних центрів, що ускладнює координацію. Перерозподіл може спростити структуру управління, зробивши її більш ефективною та зрозумілою для мешканців.

По-третє, потенційно можлива краща координація між громадами, що раніше були розірвані бойовими діями. Наприклад, об’єднання міст Краматорська та Слов’янська до Харківської області може дозволити швидше вирішувати питання фінансування шкіл та лікарень у регіонах, які отримують допомогу від однієї адміністративної структури.

По-четверте, формально ініціатива спрямована на відновлення нормальної роботи державних програм у зонах бойових дій. Якщо її реалізувати професійно, можна забезпечити більш чітке розподілення бюджетів, оптимізацію логістики та прискорення виплат соціальної допомоги. Водночас ключовою умовою успіху є відкритий діалог з місцевими громадами та залучення експертів з соціальної та економічної сфер.

Можливі наслідки ініціативи

Якщо законопроєкт буде сприйнятий як політичний піар або поступка, наслідки можуть бути масштабними. По-перше, це створює небезпечний прецедент для майбутніх маніпуляцій із територіями. Політики або зовнішні сили можуть використовувати адміністративні зміни як аргумент для подальшого тиску на державу.

По-друге, можливий підрив довіри громадян до державних органів. Коли громадяни сприймають реформи як хаотичні або непередбачувані, вони починають сумніватися у компетентності влади. Це особливо небезпечно у регіонах, де війна триває і населення постійно відчуває загрозу.

По-третє, погіршення адміністративного управління. Раптове перенаправлення міст до нових областей може призвести до тимчасової нестачі кадрів, дублювання процесів або затримки виплат. Це особливо критично для освітніх та медичних установ, які вже працюють у стресових умовах війни.

По-четверте, міжнародне сприйняття. Ініціатива може бути використана міжнародними партнерами або опонентами як сигнал слабкості України, навіть якщо зміни формально не зачіпають державні кордони. Це може вплинути на переговорний процес щодо відновлення територіальної цілісності та безпеки держави.

Висновки

Ініціатива щодо перерозподілу міст Донеччини та Луганщини створює більше запитань, ніж дає рішень. Вона формально подається як адміністративна реформа, але її реальні наслідки можуть включати:

• Торкання історичної ідентичності регіонів, що викликає соціальне напруження.
• Створення прецеденту для політичних маніпуляцій із територіями.
• Ігнорування базових потреб мешканців, які щодня живуть у зоні бойових дій.

«Перекроювати ці області під умовні схеми означає знецінювати їхню історичну ідентичність», — підкреслює Микола Лукашук.

Адміністративне переналагодження під час війни має відбуватися з обережністю, на основі реальних потреб громадян і після консультацій із місцевими громадами. Збереження довіри до державних інституцій та безпеки мешканців має залишатися пріоритетом будь-яких законодавчих ініціатив.