Голодомор 1932–1933 років — одна з найжахливіших сторінок в історії України: історики справедливо порівнюють її з Голокостом євреїв у роки Другої світової війни.
Редакція 056 розкаже про Голодомор та які країни визнали його геноцидом.
Дослідники цього жахіття вважають, що Голодомор був викликаний насамперед спробою російсько-комуністичного режиму, що окупував на початку 20-х років Україну, покарати українців за їхні прагнення до свободи, бути господарями на своїй землі. Адже у 1930-х ще живою була пам’ять про Українську Народну Республіку, спалахували антибільшовицькі повстання. Тому росія й вирішила упокорити наш народ голодом. Історія донесла до нас чимало спогадів тих, кому пощастило вижити в тій безкровній війні.
Ось що записала у своєму щоденнику вчителька з Харківщини Олександра Радченко: «В Україні вимирають цілі села. Пам’ятаю, розказував мені в Харкові агроном. Він їздив у Полтавську область укладати договори на посів буряка. Це було ранньою весною. В’їхали в село, мертва тиша огортала його. Заходив у хати зі своїм супутником, бачив мертвих, які почали розкладатися. У дитячих яслах бачив мертвих дітей і няню».
А ось ще один щоденниковий запис — теж жителя Слобожанщини Нестора Білоуса: «Люди помирають з голоду різного віку, а особливо діти дуже помирають, у деяких родинах вимерли всі малі діти від грудних і років до 10. Люди помирають голодною смертю десятками: на залізничних станціях, у Харкові, на полі, й ніхто не прибирає. Наприклад, Костенко Микола помер біля Таганки, вже цілий місяць, і ніхто не прибрав труп, а кожний день повз їздять командири червоної армії. І нікому немає діла, що труп вже розклався, що неможливо пройти повз…».
Під час Голодомору в Україні лютував канібалізм, коли люди поїдали людей. За архівними даними, за цей злочин було засуджено близько трьох тисяч осіб. Проте, на думку дослідників цієї трагічної сторінки нашої історії, кількість тих, хто був причетний до канібалізму, в рази більша.
«Голод — наш вірний союзник у війні з українськими куркулями…». Таке зізнання на початку 1932 року зробив на одному з компартійних збіговиськ
Після розвалу колишнього срср офіційна москва не заперечувала того факту, що на початку 30-х років, як заявив тодішній президент росії борис єльцин, «багато українців недоїдали, маючи проблеми з хлібозаготівлею». Але при цьому додав, що «росіяни голодували ще більше». Ну а з приходом до влади путіна в росії взагалі заперечують Голодомор в Україні. Ось як висловився кілька років тому з цього приводу нинішній господар кремля:
— Офіційний Київ спотворює події 1932–1933 років, в десятки разів завищуючи кількість померлих. Не слід забувати, що труднощі, пов’язані із забезпеченням населення колишнього радянського союзу, були викликані об’єктивними труднощами.
Що можна додати до сказаного кремлівським виродком? Нічого, окрім одного: на те він і виродок, щоб так говорити. Натомість за інформацією фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень імені Миколи Птухи, в росії на регіони з найвищими втратами від голоду припадало шість відсотків сільського населення та один відсоток території. Для порівняння: в Україні ці цифри становили 41 відсоток населення та 34 відсотки території. До речі, подібні цифри називають і закордонні історики. Найбільше українців загинуло у Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій, Одеській області, Молдові та Чернігівській області. Понад 80 відсотків померлих голодною смертю були українцями, чотири відсотки — росіянами. Решта — представники інших національностей.
— сталіну та його сатрапам вдалося не лише на певний час приборкати непокірну республіку, а й поховати правду про геноцид під лавиною брехні та фальсифікацій радянської пропаганди, — говорить Вікторія Скуба — співробітниця Українського інституту національної пам’яті. — Навіть у родинах, які пережили Голодомор, десятиліттями не говорили про пережите. Проте рана геноциду продовжувала кривавити. Старші покоління українців до скону не могли залишити ані краплі супу в тарілці, ані крихти хліба на столі. Психологічні та соціокультурні наслідки геноциду дослідники вивчають досі.
По-справжньому шлях до ширшого дослідження та публічної пам’яті про геноцид українців був відкритий лише з розпадом Радянського Союзу.
Лише у вересні 1993-го, на 60-ті роковини Голодомору, в Україні вперше на державному рівні вшанували його жертв. Український парламент у 2002 році постановою, а у 2006-му законом визнав Голодомор 1932–1933 років геноцидом українців. Голодомор визнало геноцидом у світі багато країн. Українське суспільство вдячне їм за чутливість до історичної правди та солідарність. Проте на рівні Генеральної Асамблеї ООН досі немає резолюції, яка б чітко й аргументовано засудила радянський тоталітарний режим. І це навіть на тлі того, що науковці та правники давно відзначають доцільність засудження комуністичного тоталітарного режиму на рівні з нацизмом та подібність обох режимів.
У 2010 році Верховний Суд України назвав головних винуватців цього злочину: йосипа сталіна та його найближчих прихвоснів — лазаря кагановича, павла постишева, вячеслава молотова, станіслава косіора, менделя хатаєвича та власа чубаря. Але, окрім цих семи виродків, були десятки тисяч інших таких же виродків, які на місцях сліпо виконували вказівки москви, вислужувались і отримували ордени, посади. А потім впродовж десятиліть вважалися заслуженими радянськими ветеранами, розповідаючи молоді про свої «подвиги у боротьбі з куркулями». Вони і в сьогоднішній росії у пошані: ідеологам голодомору досі височіють у людних місцях пам’ятники, у містах багато вулиць, які мали, так і мають їхні імена, їх прославляють у шкільних підручниках з історії. А цими вулицями ходять правнуки тих, кого вони виморили голодною смертю, за цими підручниками навчаються пращури тих, хто збожеволів від голоду й поїдав власних дітей. Та сьогоднішніх московитів це не цікавить.
Які держави визнали його геноцидом українського народу
Щороку кожної четвертої суботи листопада в Україні відзначають День пам'яті жертв Голодомору. У 2023 році ця дата припадає на 25 листопада. Історія України налічує три акти геноциду. Усі з них влаштувала радянська влада для того, аби знищити українців як націю. У міжнародній політиці дуже важливо, щоб держави світу визнали голодомори актами геноциду українського народу.
У 2003 році Верховна Рада визнала Голодомор актом геноциду, проте офіційної постанови не було подано. Тому фактично визнання не мало жодної юридичної сили.
Пізніше, у 2006 році, ВРУ ухвалила закон "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні". У ньому йдеться якраз про те, що події 1932-1933 років є геноцидом українського народу.
Цікавий факт: у 2003 році 58-ма сесія Генасамблеї ООН ухвалила "Спільну заяву з нагоди 70-ї річниці Великого голоду 1932-1933 років". У документі його визначили як національну трагедію українського народу. Свої голоси "за" віддали За 64 держави-члени ООН, у тому числі й Росія.
Найпершою країною, яка визнала Голодомор актом геноциду українського народу, стала Естонія у 1997 році.
У 2003, 2005, 2006, 2007 та 2008 роках до неї приєдналися Австралія, Ватикан, Грузія, Еквадор, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща та Угорщина.
Такі країни як Андорра, Аргентина, Іспанія, Чилі та Ізраїль, в офіційних зверненнях засудили Голодомор і назвали його "актом винищення людства, вчинений тоталітарним сталінським режимом".
У листопаді 2022 року Голодомор 1932-1933 років визнали й у Білорусі. Щоправда, це зробив опозиційний Лукашенкові уряд, а от диктаторська влада подібних заяв не робила.
У 2023 році у визнанні Голодомору Україну підтримали:
Як українці за кордоном вшановують пам'ять загиблих під час Голодомору
Найбільша українська діаспора проживає в Канаді та США. Тому й не дивно, що з 1983 року там проводять щорічне офіційне вшанування пам'яті жертв Голодомору.
Наприклад, у столиці канадської провінції Альберта в мерії міста проводять відзначення річниці Голодомору. На офіційній частині заходу традиційно присутні мер міста й керівники провінції. Біля входу до мерії навіть встановили перший у світі пам'ятний знак "Розірване кільце життя".
В Україні також існує традиція на День пам'яті жертв голодоморів. У цей день проводять акцію "Запали свічку". Достатньо лише запалити свічку та поставити її на вікно як символ пам'яті. Також у регіонах і містах проводять меморіальні заходи.
До сьогодні не встановили точну кількість жертв внаслідок усіх голодоморів, адже процес ускладнюють усі намагання тоталітарного режиму приховати свої злочини.
Так, відомо, що на місцях злочину забороняли фіксувати реальну кількість смертей, медикам не дозволяли визначати причиною загибелі голод.
Ба більше - у 1934 році всі книги РАЦСів про реєстрацію смертей були передані до спеціального відділу ГПУ. Стало очевидно, що всі смерті просто не ставили на облік, хоча вимирали цілі сім'ї."Сьогодні виявлено таємні списки деяких сільрад із переліком померлих в 1932-1933 роках. Ці списки вдвічі перевищують офіційні дані. Цілком зрозуміло, що такі випадки були непоодинокими", - пишуть у музеї Голодомору.
Тому для історії України дуже важливо зберегти ці свідчення, щоб не забувати про невинних жертв режиму та довести вину СРСР усьому світові.
Раніше ми згадували історію такої важливої події як Революція Гідності. Її річницю відзначають 21 листопада щороку.Запалювати свічку в День пам’яті жертв Голодомору — це не лише акт вшанування пам’яті мільйонів, які стали жертвами цієї трагедії, але і символ надії та пам’яті про той час, коли країна переживала страшенні випробування.
Щороку четверту суботу листопада, коли вшановують День пам’яті жертв Голодомору в Україні, стає особливим моментом для згадування наших предків.
Коли запалювати свічку в пам’ять жертв Голодомору 2023
У День пам’яті жертв Голодомору українці запалюють свічки у вікні. Це роблять 25 листопада о 16:00. Також в цей час долучаються до загальнонаціональної хвилини мовчання.
