Червоне і чорне: у Дніпрі показали вишиванку з глибокою символікою роду

Родинний оберіг. Історія вишиванки, яка пережила покоління.

Ця історія звучить до Дня вишиванки — про людину і річ, яка стала не просто одягом, а родинною реліквією. Вишиванка, що пройшла крізь покоління, зберегла пам’ять про предків, силу роду, традиції та українську ідентичність.

Її не купували. Її берегли, відновлювали і передавали як живий оберіг родини.

Я і моя вишиванка 

Мене звати Суліма Станіслав Дмитрович і я раніше займав посаду гендиректора Придніпровської залізниці.

На мені особлива вишиванка — родинна, наша сімейна реліквія. Вона пошита з льону та вишита шовковими нитками. Її оновила й перешила моя двоюрідна сестра, яка теж носить прізвище Суліма.

У нас дуже великий і дружний рід, ми завжди підтримуємо зв’язок між поколіннями, бережемо пам’ять про своїх предків і стараємося передавати традиції дітям та онукам.

Ця вишиванка колись належала ще моєму дідусеві. Сестра вирішила дати їй нове життя — дбайливо відновила, зберігши її душу та історію. Потім вона подарувала її мені, і вже багато років я ношу її з великою гордістю та теплом у серці.

Для мене це не просто одяг — це пам’ять про рід, про предків і про нашу українську землю.

Її вік і родинна пам’ять 

Цій вишиванці вже дуже багато років. Вона передавалася в нашій родині з покоління в покоління, тому точно навіть важко сказати її вік.

Але для нас її цінність не в роках, а в тому, що вона зберегла пам’ять про людей нашого роду.

Приблизно десять років тому її оновили — сестра дуже бережно переробила вишиванку, щоб вона могла жити далі й не втратила свого вигляду.

Вона залишила її дух, орнаменти та символіку, але дала їй нове життя. І тепер ця вишиванка продовжує свою історію вже на мені.

День, який я пам’ятаю досі 

Так, дуже добре пам’ятаю той день.

Мені подарували цю вишиванку вже оновленою на мій 70-річний ювілей. До цього у мене теж були вишиванки, але саме ця стала для мене особливою.

Коли мені її принесли, я зрозумів, що це вже не просто річ, а справжня родова реліквія, яка повернулася до мене через багато років.

Пам’ятаю свої відчуття — ніби разом із цією вишиванкою я відчув присутність своїх предків, свого роду. Це був дуже теплий і хвилюючий момент, який я пам’ятаю до сьогодні.

Хто її відновив

Цю вишиванку оновила моя двоюрідна сестра, вона теж із роду Суліми.

У нашій родині завжди дуже шанували традиції та родинну пам’ять, тому вона вирішила не просто зберегти стару річ, а подарувати їй нове життя.

Колись ця вишиванка належала ще нашому дідусеві, але з роками потребувала відновлення.

Сестра власноруч її перешила, оновила тканину, зберегла орнаменти та дух цієї речі.

А потім подарувала її мені. Для мене це дуже цінно, тому що в цій вишиванці є частинка праці, душі та любові моєї родини.

Це не куплена річ 

Ні, це не куплена річ. Це справжня сімейна реліквія, яка передається в нашому роді вже багато років.

Для нашої родини вона має особливу цінність, тому що в ній збережена пам’ять про наших предків.

У нашому роду завжди дуже шанували українські традиції, і такі речі не викидалися та не забувалися.

Їх берегли, передавали дітям та онукам. Саме тому ця вишиванка сьогодні на мені — як символ нашої родини, нашого коріння і нашої історії.

Дід і його шлях 

Раніше ця вишиванка належала моєму дідусеві.

Він був моряком, проходив службу далеко від дому, але завжди повертався на свою рідну землю — на Дніпропетровщину.

Попри те, що життя його було непростим і багато часу він проводив у дорозі, він дуже любив Україну, свої традиції та свій рід.

Вишиванка для нього була не просто святковим одягом, а частиною його душі та пам’яті про дім.

І сьогодні для мене велика честь носити річ, яка належала моєму дідусеві.

Родина, яка зберігає історію 

Моя двоюрідна сестра — дуже талановита та працьовита людина. Вона все життя любить працювати руками: вишиває, шиє, створює різні речі для родини.

У нас є багато родинних реліквій, навіть родинний герб, і вона завжди дуже бережно ставиться до нашої історії.

Саме вона вирішила, що цю вишиванку потрібно не просто зберегти, а відновити, щоб вона жила далі.

Вона вкладала у цю роботу не лише свій час, а й душу.

І коли подарувала її мені, сказала, що такі речі повинні залишатися в родині та передаватися далі наступним поколінням.

Символи вишиванки 

Для мене орнамент на цій вишиванці має дуже глибоке значення.

Чорні та червоні нитки нагадують слова з української пісні:

У житті кожної людини є і важкі часи, і щасливі моменти. Але дуже важливо, щоб любов, добро та світло завжди перемагали.

Саме тому тут переплітаються чорні й червоні нитки — як символ того, що після смутку завжди приходить радість.

Також у цій вишиванці є багато захисних символів:

• орнаменти на рукавах означають вдачу й силу рук людини,
• символи біля грудей та шиї — це обереги для серця та душі.

Значення для родини 

У нашій родині ці символи сприймаються як справжній оберіг.

• На рукавах — сила і праця, бо людина своїми руками створює своє життя.
• На грудях — захист серця і душі.

Для мене ця вишиванка — ніби захист роду. Коли я її вдягаю, я відчуваю, що поруч зі мною стоїть сила моїх предків і всі покоління нашої родини.

Кольори життя 

Основні кольори цієї вишиванки — чорний та червоний.

• Червоний — це любов, життя, сила роду, тепло сім’ї та радість.
• Чорний — це мудрість, досвід, пам’ять і журба.

Але ці кольори не борються, а доповнюють одне одного. Бо життя складається і зі світлих, і з важких моментів.

Відчуття від вишиванки 

Коли я вдягаю цю вишиванку, я відчуваю тепло, любов і силу свого роду.

Ніби за спиною стоять покоління моєї родини.

Вона дає мені внутрішній спокій, впевненість і силу. У ній я відчуваю себе справжнім собою.

Її місце в житті 

Найбільше я пам’ятаю момент, коли мені її подарували.

Відтоді я завжди вдягаю її на день народження, свята, Різдво, Великдень та важливі події.

Вона стала частиною мого життя. Якщо тривожно — вона заспокоює.

Родина сьогодні 

У нашій родині є люди, які зараз допомагають Україні. Є племінники на фронті, є волонтери.

Ми завжди тримаємося разом і підтримуємо одне одного.

Ми також долучалися до проєктів ГО «Захист держави» — робили обереги, мотанки, допомагали військовим.

Люди і реакція 

Люди завжди звертають увагу на цю вишиванку.

Вони бачать, що це не фабрична річ, а річ із історією.

Часто питають про неї і відчувають її тепло.

Після 2022 року 

Після 2022 року я ще більше усвідомив важливість національної ідентичності.

Я часто буваю на Західній Україні й привожу звідти вишиванки для рідних.

Ми повинні берегти культуру навіть у важкі часи.

Що я хочу передати 

Я хочу передати дітям і онукам силу роду і любов до України.

Щоб вони знали своє коріння.

Щоб ця вишиванка жила далі в родині.

Головне слово

Оберіг.

Бути українцем 

Бути українцем — це любити свою землю, поважати історію і бути сильним.

Звернення 

Не забувайте своє коріння, навіть якщо ви далеко. Бережіть мову, традиції та ідентичність.

Війна та ідентичність 

Сьогодні війна — це не лише про землю, а й про культуру, мову та пам’ять. Саме тому ми повинні берегти своє.

Останні слова до вишиванки 

Дякую тобі за тепло, пам’ять і силу. Бережи наш рід і далі — для наступних поколінь.