2025-й рік став для медіа Дніпропетровщини роком виживання на межі сил — фінансово, фізично та емоційно, а 2026-й вони зустрічають виснаженими, але більш свідомими та готовими до нового етапу стійкості.
2025-й рік став для медіа Дніпропетровщини роком виживання — фінансового, фізичного й емоційного. Скорочення донорської підтримки, робота під обстрілами, втрата команд, постійна небезпека і накопичена втома змусили редакції працювати на межі можливостей. У 2026-й вони входять виснаженими, але не зламаними. Ми поговорили з головними редакторами п’яти регіональних медіа про те, що залишив по собі минулий рік, як виглядає професійне вигорання редакцій зсередини і чому ментальне здоров’я журналістів стає питанням виживання журналістики.
З яким емоційним багажем регіональні медіа входять у 2026 рік
Професійне вигорання давно перестало бути абстрактним терміном із підручників з менеджменту чи психології. Для українських регіональних редакцій, особливо тих, що працюють у прифронтових або громадах під постійною загрозою, воно стало щоденною реальністю. 2025 рік для медіа Дніпропетровщини минув під знаком виживання — фінансового, фізичного та емоційного. І хоча кожна редакція проживала цей рік по-своєму, у відповідях головних редакторів чітко проступає спільний нерв: виснаження, тривога, втома, але водночас — впертість, відповідальність і небажання здаватися.
На старті 2026 року регіональні медіа входять не з відчуттям «нового початку», а радше з обережною надією, змішаною з досвідом болю, втрат і постійної напруги. Це не історія про слабкість. Це історія про межі людської витривалості і про те, що журналістика під час війни — це не лише про новини, а й про людей, які ці новини щодня проживають.
«Жовті Води. City»: від натягнутості до режиму збереження
Головний редактор сайту «Жовті Води. City» Павло Єштокін говорить про 2025 рік без прикрас. Для його редакції це був рік фінансового обвалу й постійного балансування на межі закриття. Скорочення грантових програм, відсутність стабільного фінансування, місяці без жодних позитивних відповідей від донорів — усе це створювало відчуття повної невизначеності. «Думки про закриття редакції постійно нас переслідували і ми завжди, коли зустрічались, про це говорили з командою. Загалом, протягом 25-го року в нас відносини в команді, звісно, ставали гірші, саме довкола цих всіх думок і цих процесів. 2025 рік для нас був не про розвиток, а про те, щоб просто вижити і не закритися», — ділиться Павло Єштокін. За словами головного редактора «Жовті Води. City», відкритість щодо фінансових проблем, з одного боку, була чесною позицією, з іншого — ще більше «оголювала» вразливість команди. Журналісти «Жовті Води. City» змушені були шукати додаткові джерела доходу.
Редакція робила ставку на підтримку читачів, на маленьку, але живу спільноту людей, які донатять і замовляють рекламу, бо вірять у медіа. За словами Павла Єштокіна, ця модель дозволила медіа втриматися, але не зняла головного тиску — постійного страху втратити роботу і запитання, що ширило в повітрі – «чи є сенс в тому, що ти робиш?».
Кнопка підтримки на сайті видання «Жовті Води. City».
Скріншот: «Жовті Води. City»
Психоемоційний стан редакції на початку 2026 року Павло Єштокін описує коротко – «мав би бути кращим», але фактично ще не відновився. Фінансування з’явилося, однак наслідки 2025-го не зникли. Емоційні «гойдалки», розчарування через нереалізовані надії на зменшення інтенсивності війни, відсутність повноцінного відпочинку — усе це накопичилося.
«Вигорання всіх абсолютно членів та членкинь нашої команди — воно є», — резюмує головред.
«Журналістика здається легкою лише зовні. Насправді ти постійно пропускаєш через себе негатив, страх, біль, і в якийсь момент тебе просто виносить», — розповідає Павло Єштокін.
За словами головного редактора, після такого 2025-го року, редакція «Жовті Води. City» усвідомила необхідності змін. Тому 2026-ий медіа планує як «лайт-рік» — із повільнішим темпом, уважнішим ставленням до навантаження і фокусом на збереженні команди. Це звучить не як слабкість, а як стратегія виживання.
«Прихист»: «Ми йо**улися, але не здалися!»
Для медіагрупи «Прихист» із Нікополя 2025 рік минув під постійним звуком обстрілів. Головна редакторка Анна Целуйко називає рік «посереднім», але одразу уточнює: редакція вижила і не закрилася — а в нинішніх умовах це вже досягнення. Кадровий голод через мобілізацію співробітників, робота утрьох без вихідних, небезпека зйомок у місті, де є райони, куди журналістам не рекомендують їздити, — усе це формувало щоденну напругу.
Психоемоційний стан команди Анна описує іронічно, але дуже точно:
«Як говорить наш оператор «Ми йо**улися, але не здалися!». Настрій — хвилями. Коли в місті тихо, з’являється ресурс працювати. Коли вибухи не припиняються, хочеться «йти в помиральну яму». Жорстка формула життя прифронтової редакції, де професійне вигорання не є винятком, а радше закономірністю. Тому, коли бачимо, що комусь у редакції потрібен час на відновлення — відпускаємо без питань», — ділиться Анна Целуйко.
Попри це, «Прихист» шукає можливості підтримки. Журналісток по черзі відправляли на тижневий відпочинок у Карпати, редакція виграла грант на піврічний психологічний супровід. Це не знімає всі проблеми, але дає відчуття, що виснаження помічають і не ігнорують. Головна редакторка медіа прямо говорить: ментальне здоров’я визначає ефективність, запал і навіть саме бажання працювати. І хоча власних ритуалів емоційного розвантаження редакція ще не напрацювала, усвідомлення потреби в них уже є.
Команда медіагрупи «Прихист»
Джерело: сайт видання «Прихист»
На цьому тлі слова про 2026 рік звучать як акт спротиву: посттравматичне зростання, нові проєкти, розширення штату, збільшення території роботи.
«Зупинятися чи закриватися ми точно не плануємо», — каже Анна. Це позиція медіа, яке працює буквально під обстрілами.
056.ua: з багажем стриманої втоми медіа йде у 2026 рік
Редакція медіа 056.ua під керівництвом Катерини Охотник у 2025 році працювала в умовах постійної турбулентності — безпекової, економічної, інформаційної. Сенс той самий: високий темп новин, емоційно важкий контент, нестабільне фінансування і кадрове навантаження.
«Окремо варто відзначити складність утримання балансу між оперативністю, якістю та психологічною безпекою журналістів», — говорить Катерина Охотник.
За словами головної редакторки видання команда входить у новий рік у стані «стриманої втоми».
«Професійне вигорання — це об’єктивна реальність для медіа, що працюють у кризових умовах. Це втома людей, які розуміють свою роль і відповідальність, але вже не мають ілюзій. Ментальне здоров’я напряму впливає на якість журналістики і довіру аудиторії. Адже без емоційно стабільної команди неможливо забезпечити ані глибину матеріалів, ані дотримання стандартів, ані довготривалу ефективність редакції», — говорить Катерина Охотник, головна редакторка 056.ua.
Журналістка видання 056.ua на місці одного з прильотів у Дніпрі
Джерело: Катерина Охотник
Важливо, що тут є спроба системної відповіді: неформальне спілкування, гнучкі графіки, внутрішні обговорення, культура взаємної поваги та відкритого діалогу тощо. Ментальне здоров’я в цій редакції трактують не як «бонус», а як передумову якісної журналістики.
«2026 рік бачимо як рік стабілізації та більш усвідомленої роботи. Очікуємо фокус на якості контенту, розвитку команди та поступовому посиленні внутрішньої стійкості редакції — як професійної, так і людської» – поділилася планами головредка видання Катерина Охотник.
Dnipro.media: з’являється відчуття стабільності й перспективи
Dnipro.media у 2025 році пережило, за словами головної редакторки Ніки Єгорової, найскладніший і водночас визначальний період. Втрата фінансування, розпуск команди, робота фактично удвох — це класичний сценарій медійної кризи, помножений на війну. Першу половину року редакція жила в режимі виживання, з постійним ризиком закриття. Друга половина стала точкою перелому: повернення частини команди, аудит контенту, впорядкування процесів, побудова власних джерел доходу.
Психоемоційний стан команди на початку 2026 року Ніка описує як «обережне відновлення»:
«Після режиму виживання втома нікуди не зникає, але з’являється відчуття стабільності й перспективи. Втома нікуди не зникла, але з’явилося відчуття більшої безпеки і перспективи. Ми стараємось реагувати ще до того, як втома переходить у вигорання», — розповідає головна редакторка Dnipro.media Ніка Єгорова.
Більше того, редакція намагалася працювати з ним проактивно — фасилітовані сесії, окрема робота з профілактики вигорання, системні психологічні сесії, вже заплановані і на 2026 рік.
Додатковим ударом наприкінці 2025-го стало погіршення безпекової ситуації в Дніпрі: двоє журналістів були змушені тимчасово виїхати за кордон. Редакція швидко перебудувала процеси, зберігши команду. Тут ментальне здоров’я чітко артикулюється як критичний ресурс незалежного медіа. Без нього неможливі ані якість, ані етична стійкість, ані довгострокова робота.
Внутрішні практики Dnipro.media — one-to-one зустрічі, неформальні дзвінки, day off у періоди перевантаження, офлайн-зустрічі команди — це приклад того, як турбота може бути вбудованою в редакційну культуру. 2026 рік тут бачать як рік стабілізації й зростання, із фокусом на професійний розвиток і психологічну безпеку.
Групове фото команда видання Dnipro.media
Джерело: сторінка Ніки Єгорової у соціальній мережі Facebook
Суспільне Дніпро: виснажені, але дуже згуртовані
Суспільне Дніпро у 2025 році пережило один із найважчих ударів — атаку рфії по будівлі філії. Втрата приміщення, архівів, техніки стала травмою не лише матеріальною, а й символічною. Завідувачка редакції інформаційного контенту Валерія Бовша говорить про 2025 рік як про «дуже продуктивний і дуже складний рік». Додатковим викликом стало наближення фронту до Дніпропетровщини і робота знімальних груп у безпосередній близькості до лінії бойового зіткнення. Стан команди — «виснажені, але вмотивовані».
«Ми виснажені, але дуже згуртовані. Це і допомагає триматися. Згуртованість і підтримка всередині колективу допомагають триматися, але професійне вигорання визнають беззастережно всі. На жаль, в тих умовах, в яких ми працюємо, не так багато часу на відпочинок, або ретрити. Подекуди, від цього доводиться відмовлятися, аби редакція продовжувала функціонувати. Але моральне розвантаження, людиноорієнтований та індивідуальний підхід до кожного члена/членкині залишаються пріоритетом в нашій команді», — розповідає завідувачка редакції Суспільне Дніпро Валерія Бовша
Розуміння і підтримка — інколи важливіші за будь-які формальні програми, переконана Валерія. 2026 рік завредакції прогнозує як дуже складний, але такий, з яким команда впорається.
Команда Суспільне Дніпро святкує день вишиванки
Джерело: сторінка головреда Суспільне Дніпро Євгена Педашенка у соціальній мережі Facebook
Що у підсумку
У всіх цих історіях — різних за стилем, масштабом і контекстом — є спільний знаменник. Регіональні медіа Дніпропетровщини входять у 2026 рік виснаженими. Фінансово, емоційно, фізично. Але водночас — більш свідомими. Вони вже не романтизують самопожертву, не вірять у нескінченний ресурс, не мовчать про втому. Головні редактори відкрито говорять про вигорання, про необхідність пауз, про ментальне здоров’я як основу професії.
Ментальне здоров’я — це не бонус, а основа професії під час війни. Це важливий зсув. Бо журналістика під час війни не може існувати лише за рахунок героїзму. Вона потребує турботи, системності і права на слабкість. Можливо, саме з цього — з чесного визнання меж — і починається новий етап стійкості регіональних медіа у 2026 році.
Катерина Лисюк, представниця ІМІ в Дніпропетровській області