Радощі у темряві: як витримати відключення світла — розповідає психологиня з Дніпра

15:00, 26 січня

Суспільство

Кожне відключення світла - стрес, апатія, а іноді - навіть паніка.

У Дніпрі зараз застосовують жорсткі графіки. Вдень світла може бути менше двох годин. Це дуже виснажує та переводить психіку у «режим виживання». Адже ми виросли в комфортних умовах відчуваємо, як важко дається їх відсутність. Більш того, в періоди знеструмлень тіло підсвідомо починає економити ресурси, а мозок підкидає тривожні сценарії.

Про те, чому навіть короткі відключення світла сильно виснажують психіку та як підтримати себе в умовах постійного стресу, в інтерв’ю сайту 056 розповіла дніпровська психологиня, експертка з гіпнозу та НЛП Ольга Дяк.

Ми зараз знаходимося у важких умовах. Наявність світла — це базова потреба людини. І коли його забирають, стає важко, складно, злісно, виснажливо — це нормальна реакція психіки.

Разом зі світлом зникає і відчуття контролю. І з це важко усвідомити. Тому навіть на коротке відключення мозок реагує стресом, який часто ми не помічаємо.

Коли людина не може зробити заплановане, бо залежить від графіків, кожен такий зрив планів стає стресом. І це дуже виснажує.

Підсвідомо тіло готується до гіршого, і мозок підкидає ще складніші сценарії:а якщо стане холодніше, а якщо буде ще важче, а якщо я не встигну.

Тіло переходить у режим «економії», і це відчувається як апатія, сонливість, порожнеча всередині.

Якщо ви помічаєте різку втому, дратівливість, небажання щось робити — це не лінь і не слабкість, а реакція нервової системи на хронічний стрес. Адже кожне відключення світла — це нагадування про проблеми, небезпеку, війну, втрати, нестабільність.

Якщо говорити точніше, то умови, в яких ми зараз живемо, переводять психіку в режим виживання. Це стан, у якому ми зосереджуємося на базових потребах: зігрітися, встигнути приготувати їжу, попрати, все зарядити.

Мозок починає працювати за принципом: «головне — протриматися».Це не повноцінне життя, а утримання стабільності. Бо коли базові речі нестабільні, психіка не може перейти в режим розвитку.

Є важливий момент: виживання не дорівнює деградація.Психіка не ламається — вона захищається. Коли людина довгий час живе в стресі, зникає відчуття сенсу, а життя починає сприйматися як очікування. Людина може втратити свій запал в очах: більше спати і зосереджуватись на базових потребах, ніж на розвитку. Та це не означає втрату внутрішньої сили — так ми адаптуємося.

У напружений період не потрібно вимагати від себе надто багато. Якщо ви сьогодні зігрілися, поїли, дочекалися світла — це вже день, який прожитий. Зараз не час для високих планок.

А коли з’являються думки: як далі жити, я не витримаю, — це перевантажує. Тому важливо повертати себе в теперішній момент.

У такій ситуації добре допомагає просте планування:«Що я зроблю в ці 2–3 години зі світлом?». Максимум — три найважливіші дії. Все інше — бонус, якщо встигну. Це дає мозку відчуття контролю.

Подивіться навколо і назвіть:

5 речей, які ви бачите,
5 кольорів,
5 форм

Відчуйте запах, який вас оточує. Відчуйте опору під ногами. Зробіть короткий вдих і повільний, довший видих. Ця вправа заспокоює нервову систему.

Також важливо повертати маленькі елементи життя. Подумайте, що саме дає вам відчуття затишку. Де може бути ваш маленький острівець спокою: теплий чай як ритуал - розмови по душі з близькими - теплий плед, запахи, прогулянки.

У кожного це буде щось своє — те, що зігріває зсередини. Головне — усвідомити, що ситуація, яка склалася, не залежить від вас.

Режим «протриматися» — це відповідь нервової системи на загрозу, і це нормально. Не потрібно вимагати від себе надто багато. Але важливо продовжувати жити вже зараз — як виходить, як можете.

Один із міфів звучить так: «Коли все закінчиться, я знову заживу». Але психіка не перемикається автоматично.

Життя не повертається великими кроками — воно повертається через маленькі ритуали, відчуття тепла, приємні дії.

Не ставте життя на паузу — підтримуйте його та учіться жити в нинішніх умовах зараз багато винаходів та способів.

Тоді згодом буде набагато легше продовжити життя, а не «починати жити з нуля». І пам’ятайте: навіть зараз кожен має право на маленькі радощі - навіть в темряві.