Небезпека зростає щогодини: Дніпропетровщина переходить на посилений режим оборони

Загроза поряд. Позиції ворога наближаються до Дніпропетровщини.

Після останніх обстрілів позицій на Синельниківщині, голова Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак скликав позачергову Раду оборони. У ключовій заяві він підкреслив:

Цей заклик має глибоке значення — війна не відступає, а нав'язує нові умови, у яких активна робота органів влади та служб цивільного захисту є необхідною умовою безпеки для кожної громади. 

Хід засідання: хто долучився, що обговорювали

Рада відбулась у змішаному форматі: до зібрання особисто виїхали військові, представники силових структур та ДСНС, а онлайн доєдналися голови районів. Основні напрями – координація зусиль, вилучення інформації про ситуацію на місцях та формування чітких інструкцій для подальших дій.

Учасники засідання:

• Представники обласної влади та силового блоку (військові, поліція, СБУ).
• СПД НС, що відповідає за ліквідацію наслідків надзвичайних подій.
• Гідрометеорологічна служба (за необхідності оперативних прогнозів, щоб врахувати погіршення погоди під час евакуації).
• Онлайн: голови районних державних адміністрацій.

 Примусова евакуація – як і де це відбувається

• Синельниківський район: найгарячіший “сектор”

Через постійні обстріли, в окремих населених пунктах району ввели примусову евакуацію. Влада визнає, що в умовах безперервного вогню транспортне пересування стає надто ризикованим. Особливо це стосується сімей із дітьми, осіб літнього віку та тих, хто має медичні показання.

Хто допомагає:

• Місцева влада та голови громад – координують приймання людей на безпечних територіях.
• Рятувальні служби (ДСНС) – виконують технічну частину переселення та забезпечують матеріальну допомогу.
• Поліція – охороняє конвої та маршрути проведення евакуації.
• Гуманітарні організації – надають речове забезпечення, продукти та психологічну підтримку.

Сили порядку: блокпости та антитерористичні заходи

Поліція повідомила, що під час Ради оборони були узгоджені нові рішення щодо роботи блокпостів та посилення антитерористичної діяльності. Було сформовано чіткі правила взаємодії як між правоохоронцями, так і з громадянами:

• Роз’яснювальні кампанії щодо обмежень у зоні блокпостів.
• Обмеження фото- та відеозйомки біля контрольованих об’єктів, зокрема блокпостів і критичної інфраструктури:

• Робота в режимі 24/7. Поліцейські несуть чергування, фільтруючи транспорт і людей, що можуть бути задіяні в диверсійній діяльності або незаконному переміщенні зброї.

Влада просить всіх мешканців поставитися до посилень із розумінням: це питання особистої та колективної безпеки.

Інженерно-фортифікаційні споруди (ІФС): будівництво на 3 лінії

Достовірність інформації підтверджена

Раніше в соцмережах точилися суперечки: одні запевняли про наявність спеціальних оборонних споруд, інші – кричали про недолугість підготовки. За словами авторів блогу DeepStateMap:

Це підтверджується офіційно: споруди дійсно будуються, у кілька ешелонів.

Які елементи споруд включені:

• Протитанкові рови – унеможливлюють рух техніки ворога.
• Бетонні тетраедри («зуби дракона») – для створення фізичних перешкод.
• Єгоза (колючий дріт) та мінні загородження – додають рівень безпеки.
• Підземні сховища – з урахуванням виникнення нових загроз з повітря, таких як FPV‑дрони.

Перевірка на власні очі

Лисак наголосив, що переконався у реальності цього процесу особистими візитами:

Це свідчить про прозорість та оперативність в роботі обласної влади — були продемонстровані фактичні зони, які повністю облаштовані фортифікацією.

Фортифікаційна відповідальність: хто за що відповідає

Підхід відповідає принципам системності — чіткі функціональні ролі, алгоритм дій та організація ресурсних потоків.

Будівництво інженерно-фортифікаційних споруд (ІФС) відбувається у кілька ліній, і кожна з них має свого відповідального виконавця та джерело ресурсів. Перша лінія оборони, яка є бойовою і знаходиться найближче до ворога, облаштовується безпосередньо бойовими бригадами. Їхнє забезпечення залежить від можливостей конкретної військової частини, до якої вони належать.

Друга лінія оборони має інженерний характер і створюється за участі військових інженерів у координації з обласною військовою адміністрацією. Для її облаштування виділяється державне фінансування.

Третя лінія — це резервна смуга. Її створенням займаються спеціалізовані військові фахівці, які мають відповідне обладнання. На цю ділянку також спрямовуються окремі спеціальні ресурси.

Таким чином, за кожну лінію фортифікації відповідають різні структури, і ефективність системи загалом залежить від того, наскільки злагоджено вони працюють між собою та наскільки відповідально ставляться до своїх обов’язків.

Виклики, які загрожують обороні

Попри інтенсивну підготовку, існує низка серйозних питань, які залишаються критично невирішеними:

Потужне застосування ворогом авіації

Окупанти активно використовують КАБ (кореговані авіаційні бомби) навіть у районах спостережних постів ЗСУ.

В українських захисників — майже відсутні засоби боротьби з цим видом загрози.

FPV‑дрони – новий виклик

• Сотні «точкових» атак із застосуванням FPV, що забезпечують удар по логістиці, позиціях, техніці та екіпажах.
• Україна відстає в системі контрдронів на оптоволоконному базі, що критично.

Безкінечні потоки піхоти

рф постійно натягує піхоту – тисячами осіб одним за одним.

Через це ІФС мають особливу роль: дати змогу затримати ворога, виявити його втрати та дати час на набір жертв.

Внутрішні проблеми в Україні

За словами Сергія Лисака, на тлі зовнішніх дій існують і внутрішні виклики, які важливо усунути:

Брак особового складу

• Тільки наявні ІФС стримати силу ворога не можуть — потрібні люди, щоб їх утримувати.
• Замикається логічний ланцюг: якісна військова інфраструктура + достатньо особового складу = результат на полі бою.

Неефективна ротація командирів

• Командири занадто часто міняються, без належної оцінки бойового досвіду.
• Під час таких ротацій втрачається тактичний контекст і зв'язок з персоналом.

Проблеми з ресурсами

Французькі/західні донори передають FPV‑дрони, але:

• Власне виготовлення/доставка вимагають часу.
• Отримані FPV бувають «вже неактуальні за моментом отримання».

Запозичення досвіду від західних партнерів

Це — ще один аспект Києва, який полягав у активній практичній комунікації з західними експертами:

• Західні фахівці приїжджають за консультацією, демонструють свою підготовкою точку.
• Українські фахівці наживо показують, як все повинно функціонувати в умовах безперервного обстрілу та дронових атак.

Взаємно збагачувальний формат — ціна такого обміну — оперативність та адаптоване позиціонування.

Підсумки: що досягнуто та над чим працюють

Достигнуті результати:

• Примусова евакуація – забезпечена кількість людей, подяка силам цивільної безпеки.
• Блокпости – працюють ефективно, 24/7, наголошено на необхідності суворого режиму.
• ІФС – справді будуються, у три лінії, протестовані та словесно визнані фахівцями.
• Партнерство – діє з західними групами, діляться фронтовим досвідом.

Що потребує удосконалення:

• Підвищити рівень протидії авіації (КАБ).
• Забезпечити FPV‑системи (у кількості, ефективному управлінні).
• Утримати особовий склад – забезпечити належну ротацію, мораль та умови.
• Оптимізувати ротацію командирів – зберігати досвід.
• Скоротити бюрократію у виробництві та постачанні оборонних засобів.

Ресурсне забезпечення, мобілізація та міжнародна допомога: хто будує, на що і за чий рахунок

Інженерно-фортифікаційні споруди, про необхідність яких українці чують з початку повномасштабного вторгнення, фактично стали окремим фронтом у війні. Цей фронт потребує не лише будівельної техніки та робочих рук, а й складної координації між військовими, місцевою владою, урядом і навіть міжнародними партнерами.

Залежно від того, про яку саме лінію оборони йдеться, різняться і підходи до ресурсного забезпечення, і коло відповідальних осіб або структур. Загалом систему фортифікацій в Україні можна умовно поділити на три основні лінії, кожна з яких має свої специфіку, механізм фінансування і відповідальних виконавців.

Перша лінія: бойові позиції — будує армія, як може

Це найнебезпечніша і найбільш динамічна частина системи оборони. Вона знаходиться безпосередньо в зоні бойових дій і виконує тактичну функцію. Саме тут українські військові риють окопи, зводять бліндажі, обладнують спостережні пости та мінні поля. Як правило, це робиться зусиллями самих бійців за підтримки інженерних підрозділів ЗСУ, однак часто без централізованого забезпечення.

Тобто перша лінія — це зона відповідальності бригад, а їхнє забезпечення залежить від їхньої спроможності, власних складів, логістики та небайдужості тилу — волонтерів, громадських ініціатив, родичів військових.

Друга лінія: інженерна оборона — держава та обласні військові адміністрації

Цей рубіж, який зазвичай розташований у десятках кілометрів від фронту, має стати основною смугою утримання противника в разі прориву першої лінії. Її будівництвом займаються вже не бойові підрозділи, а спеціалізовані інженерні бригади Міноборони або залучені підрядники під контролем обласних військових адміністрацій.

Фінансування цієї лінії іде з державного бюджету. Зокрема, уряд на початку 2024 року затвердив окрему програму облаштування оборонних ліній, під яку було виділено понад 20 мільярдів гривень. У низці регіонів до будівництва підключають підрядні організації, а обласні адміністрації виступають замовниками робіт.

Втім, темпи робіт часто залежать від наявності техніки, будматеріалів і робочої сили. У деяких областях проблема — не з грошима, а з людськими ресурсами: підрядники не хочуть працювати поблизу небезпечних зон, а місцеве населення або евакуйоване, або не готове до таких ризиків.

Третя лінія: резервна — стратегічні інженерні споруди, які мають виграти час

Це найбільш віддалена лінія — її ще називають «стратегічною» або «резервною». Її головна мета — стримати ворога у разі прориву на глибину території, виграти час для перегрупування сил і зберегти критично важливі об’єкти.

Будівництво цієї лінії виконується силами спеціалізованих військових підрозділів, зокрема інженерних частин ЗСУ, які отримують техніку і матеріали централізовано. Фінансування — частково з держбюджету, частково з допомогою міжнародних партнерів.

Міжнародна допомога: броня, бетон і логістика

Окремо варто згадати про ресурси, які надходять від міжнародних партнерів. Частина матеріалів для облаштування фортифікацій на другій і третій лінії — зокрема бетонні блоки, сталеві конструкції, інженерні модулі — постачаються як гуманітарна або технічна допомога.

Також західні партнери допомагають з технікою для земляних робіт, пальним, логістикою. У рамках окремих оборонних контрактів, наприклад, було передано техніку для прокладки доріг і зведення укріплень. Це дозволяє прискорити темпи будівництва і зменшити навантаження на внутрішні ресурси.

Роль мобілізаційного ресурсу: хто працює на укріпленнях

Будівництво фортифікацій — це не лише про бетон і техніку. Це ще й про людей. Величезну частину робіт виконують мобілізовані з будівельних спеціальностей або ті, кого направляють у тилові інженерні підрозділи.

Також активно залучаються цивільні підрядники, зокрема дорожні компанії, які в мирний час будували траси і мости, а зараз зводять оборонні споруди.

 Висновки

• Рада оборони під головуванням Сергія Лисака працює цілодобово, присвячуючи час евакуації, фортифікації, поліційному контролю тощо.
• ІФС — не сценарна вигадка: вони перевірені, підтверджені, діють.
• Але це не панацея: без людей, контрдронів, авіаційного захисту — ефективність сильно знижується.
• Взаємна співпраця з партнерами має бути не лише консультаційною, а стратегічно інтегрованою.