”…і хоч не кожній жінці було призначено
народитися в жіночому тілі,
все одно жінка то нащадок квітів”…
Відчуття втрати автентичності та природності змушує головних героїнь постійно змінювати вектор.
Все більше потрапляючи в оману нав’язаних ілюзій, суспільних станадартів та стереотипів, зовсім втомлені, вони зупиняються, щоб озирнутися навколо.
Серед хаосу світу, де влада шуму та безладдя панувала. Ніжна квітка знайшла собі дорогу під ноги жінок. Так з’явилася магнолія.