У 1927 році зіркове подружжя Мері Пікфорд & Дуглас Фербенкс відвідало СРСР, спровокувавши багатотисячні натовпи прихильників і шанувальників. Уявляєте собі? Це вже потім з’явиться термін «фанат». Це вже потім будуть концерти Елвіса Преслі та розтрощені стадіони. Це вже потім будуть «Бітлз» та «Ролінг Стоунз», стотисячні натовпи, крик, вереск і тиснява з летальними випадками. Це вже потім бідолашні співаки будуть бігцем бігти крізь божевільний натовп в оточенні поліції. Це вже потім соціологи вигадають термін «бітломанія». А поки що – 1927 рік, СРСР, де вже майже нема сексу і підприємництва, де ще нема навіть слова такого – «фанат», а є тільки «шанувальники і прихильники» і раптом – тисячні натовпи, вереск, тиснява, погоня та інші атрибути вшанування кумирів!
Вся ця «розпуста» була відображена на численних стрічках кінохроніки, яку згодом використав молодий радянський режисер Сергій Комаров у сатиричній комедії-жарті «Поцілунок Мері Пікфорд». Власне, цілком фільм як такий, він не знімав. Вже після від’їзду акторів були дозняті окремі комедійні епізоди з Ігорем Іллінським і Анель Судакевич та змонтовані з документальними кадрами, зокрема з тими, що дали назву фільму — епізод, де Мері поцілувала одного з шанувальників. Вийшла сатирична, саркастична, але мила і весела комедія про білетера кінотеатру Гогу Палкіна та його палку любов – Дусю Галкіну.
Отже, «Поцілунок Мері Пікфорд», виробництво «Межрабпром – Русь», 1927, 90 хвилин.
Як завжди, середа.
Чекаємо!