Г.А. Фімін.
Доброволець “Сумрака”.
Ця повість про дивну долю людини, яку вкрали і захопили в полон терористи.
У Луганську, в червні 2014 року, коли на Донбасі вже йшли гарячі бої між українською армією та російськими військами, найманцями, при підтримці місцевих сепаратистів.
Автор книги пережив жах чеченського полону, пізнав на собі роботу професійних ГРУшників… І був ”засуджений” до розстрілу. О десятій годині ранку наступного дня…
Він прожив ніч перед розстрілом… А о восьмій годині ранку налетів Кіровоградський спецназ і українські бійці врятувалийого. Автор потрапляє на війну. Добровольцем.
У мирній людині просинається дух воїна. У побитому, покаліченому тілі знаходяться сили стати на захист своєї землі,Батьківщини. Адже в полоні били так, щоб не лишати живим.
Луганчанин, простий підприємець, що боровся усе життя за людські і трудові права шахтарів у себе на малій Батьківщині, у маленькому містечку Луганської області. Боровся за права робітників на незаконних копанках. І вбивали його за це вже двічі.Та обидва рази він дивом виживав.
Під час подій Революції Гідності разом зі своїми однодумцями та друзями автор книги організує мітинги ЛуганськогоМайдану, не знаючи ще, якими кривавими методами будуть боротися з ними. Це були мирні люди.
І от переживши полон, автор розуміє, що іншого шляху немає- звільнити свою землю можна тільки зі зброєю в руках. Адже родина, як і раніше- в окупації, під загрозою.
За допомогою свого друга Темура Юлдашева (посмертно нагороджений званням і медаллю «Народний Герой України”) авторпотрапляє в підрозділ військового спецназу. Починаються учбові будні. Прибувають нові добровольці- луганчани.Формується боєздатна група. Галерея цих образів дуже цікава, кожний- колоритний по- своєму.
Приходить серпень 2014. І от доброволець, пройшовши підготовку у спецназі разом зі своїми товаришами, в складі невеликоїгрупи під командуванням полковника Ігоря Гордійчука (нині Герой України) вирішує взяти участьу захисті Савур- Могили.
Гелікоптер. БТР. І от їх група -біля підніжжя кургану. По них уже стріляють.
Це буде його перший бій…
«Господи, врятуй і збережи!»
Страшний і жорстокий бій зав'язується уже наступного ранку.
Група, в складі якої був автор книги, держала кругову оборону.
Час зупинився. В бою часу не існує, зрозуміти його неможливо. Не дізнатись.
«Гради». Міномети. Прицільно. Бетон захистить. Контузії.
Втративши здоровий глузд, молодий хлопчина з голим торсом йде на кулемет ворога і перемагає. Час полікує.
Проти ворожих «градів» і мінометів- у наших героїв- автомати, кулемети і гранати.
Є поранені. Вбитих нема.Вони зберегли один одного.
Вони вижили. Вижили всі. Нанесли втрати роті псковського десанту (як дізналися пізніше). Виявилось, вони видержалиневпинний бій, без перестанку більше, ніж 8 годин…
Відходили через село Петровське під страшними обстрілами.
Врятувались.
Автор книги ніколи більше не побачив живим свого друга- Темура Юлдашева.
Пізніше зустрів, уже в шпиталі, свого командира- Ігоря Гордійчука.
Це не повість на основі реальних подій.
Це — документ.
пр. Гагаріна, 26.