Коли традиції тримають: різдвяна історія ветерана з Дніпра

«Тут важливо не те, що ти готуєш, а те, що вкладаєш»: - ветеран Сергій Решетняков.

Напередодні Різдва у Дніпрі відбувся майстер-клас з приготування куті для військових, у якому взяли участь ветерани, діючі військовослужбовці та переселенці з Маріуполя. Приготовану кутю після освячення передали військовим. Про участь у заході, збереження традицій і відчуття підтримки громади розповідає ветеран Сергій Решетняков, який воював з 2017 року, а вже під час повномасштабної війни зазнав важкого поранення.

Що для вас означала участь у приготуванні куті разом із шефинею та іншими учасниками?

Для мене це насамперед можливість провести час у нормальній, спокійній атмосфері з побратимами та іншими людьми. Поспілкуватися, переключитися, відчути, що життя триває. Найважливіше навіть не сама кутя і не їжа. Найцінніше — що ми разом робили щось для наших хлопців на фронті. Це додає відчуття причетності й користі, а не просто присутності.

Про традиції, родину і сенси, які важливо передати далі

Наскільки для вас важливо зберігати різдвяні традиції у нинішніх умовах?

Зберігати традиції зараз непросто. Чесно кажучи, різдвяний настрій дається важко. Але саме тому це і важливо. Традиції тримають людину, дають опору. Навіть якщо вони виглядають трохи інакше, ніж раніше, сам факт, що ми намагаємося їх не втратити, має велике значення.

Які емоції ви відчували під час спільного приготування святкової страви?

Дуже багато позитивних емоцій. Я давно не відчував такого внутрішнього спокою. Захід дав мені заряд настрою, який важко передати словами. Це була радість від простих речей — спілкування, спільної справи, розуміння, що ти серед своїх.

Чи є у вашій родині особливі різдвяні рецепти або традиції?

Особливих рецептів у нас немає. Для нашої родини Різдво - це не про складні страви, а про те, щоб зібратися разом. Посидіти, поговорити, побути поруч. У нас велика родина, багато дітей, тож такі моменти спільності мають особливу цінність. Ця простота, коли всі разом за одним столом і без зайвого поспіху, для мене завжди була найважливішою.

Про спільну справу, емоції та відчуття підтримки

Як участь у таких заходах допомагає відчути єдність із громадою та іншими родинами?

Ти бачиш поруч людей із різним досвідом, але з однаковими відчуттями. Тут і діючі військові, і ветерани, і родини. Навіть проста розмова створює відчуття єдності. Ти розумієш, що не сам і що твій досвід розуміють без зайвих слів.

Що для вас символізує спільний ритуал приготування куті?

Це про створення нових традицій. Тут сенс не в тому, що саме ти готуєш. Головне, що ти вкладаєш у цей процес: думки, настрій, душу. Це ритуал, який об’єднує і дає відчуття сенсу.

Чи відчуваєте ви підтримку громади через такі ініціативи?

Так, безумовно. Це справжня підтримка, бо ти відчуваєш увагу. Важливо розуміти, що про тебе не забули. Що є люди, які готові щось робити, а не просто говорити.

Яке головне послання ви хотіли б передати через участь у цьому заході?

Для нас із дружиною це було щось дуже просте і водночас важливе - зробити добру справу. Невелику, але щиру. Показати, що навіть у тилу люди думають про військових і намагаються їх підтримати.

Що, на вашу думку, важливо передати дітям і молодшому поколінню через такі традиції?

Підтримку, людяність і повагу до традицій. І віру. Для мене віра стала дуже важливою, особливо після фронту. Я справді переконаний, що саме вона допомогла мені вистояти й вижити.

У мене четверо дітей, і зараз дружина вагітна п’ятою дитиною, тож я багато думаю про те, з чим вони підуть у життя. Хочеться, щоб вони росли з розумінням, що навіть у найважчі часи важливо залишатися людьми, підтримувати одне одного й пам’ятати свої корені. Такі традиції - це спосіб передати дітям не лише обряди, а й цінності, на яких тримається родина і країна.

Який момент цього заходу вам запам’ятався найбільше і чому?

Атмосфера. Вона була дуже щирою і спокійною. Без напруги, без показовості. Просто люди, які зібралися разом і зробили щось важливе і це відчувалося в кожній деталі.

Цей різдвяний захід став для Сергія Решетнякова не просто майстер-класом, а моментом тихого відновлення і внутрішньої опори. У спільній роботі, простих розмовах і дотриманні традицій він побачив доказ того, що навіть у час війни люди здатні зберігати людяність, підтримувати одне одного і передавати цінності, які тримають родини, громади та країну разом.