Корупція на рівні держави: що означає для України скандал із Міндічем і Цукерманом

Корупційний скандал у «Енергоатомі». Масштаби, фігуранти та ризики для України. 

Масштабна корупційна схема у державному підприємстві «Енергоатом» стала одним із найбільш резонансних викриттів останніх років. Операція «Мідас», проведена НАБУ та САП протягом 15 місяців, виявила організовану злочинну групу, яка системно відмивала кошти та встановлювала контроль над стратегічними процесами енергетичного сектора. За даними слідства, схема передбачала отримання «відкатів» у розмірі 10–15% від усіх державних контрактів, а її учасники використовували тиск на керівництво «Енергоатому» та Міністерства енергетики, фактично встановлюючи тіньове управління стратегічним підприємством із доходом понад 200 мільярдів гривень.

Операція включала понад 70 обшуків у офісах підприємства, урядових установах та приміщеннях бізнесменів, зокрема у Тимура Міндіча, співвласника «Студії „Квартал-95“». Вилучені матеріали містили значні суми готівки у гривнях, доларах та євро, а також аудіозаписи переговорів, що документують деталі схеми та прямий тиск на посадовців.

Експерти відзначають, що масштаб цієї схеми свідчить про високий рівень організації її учасників та професійний підхід. Водночас вона стала лакмусовим папірцем для антикорупційних органів і державної системи управління: показала, наскільки глибоко корупційні практики проникли у стратегічні галузі та який потенційний ризик це становить для економічної та оборонної безпеки країни.

«Це один із найсерйозніших викликів для антикорупційних органів з часу їх створення. Якщо такі схеми залишаються безкарними, це підриває всю систему державного управління та міжнародну довіру до України», — наголосила Дарія Каленюк, виконавчий директор Центру протидії корупції.

Крім того, справа викликала значний інтерес міжнародних партнерів. Україна у воєнний час отримує критично важливу підтримку, і будь-які сумніви щодо здатності ефективно управляти стратегічними підприємствами можуть позначитися на обсягах цієї допомоги. Таким чином, операція «Мідас» стала не лише правоохоронним, а й політичним сигналом: держава демонструє готовність виявляти і карати корупцію навіть на найвищому рівні.

Фігуранти схеми та їхні ролі

Система управління «відкатами» у «Енергоатомі» була детально структурована. Кожен учасник мав чітко визначену роль, а фінансові потоки і механізми впливу на посадовців були налагоджені настільки, що розкрити схему було надзвичайно складно.

• «Карлсон» — Тимур Міндіч: координував усі фінансові потоки та вплив на посадовців центральних органів влади, організовував «пральню» для відмивання коштів, контролював систему «відкатів» з усіх компаній, що працювали з «Енергоатомом».
• «Шугармен» — Олександр Цукерман: фінансист Міндіча, відповідальний за рух коштів і оптимізацію відкатів. Після отримання інформації про майбутні обшуки виїхав за кордон.
• «Тенор» — Дмитро Басов: колишній співробітник Генпрокуратури, контролював закупівлі та розрахунки, забезпечуючи ефективність схеми та відстеження виплат.
• «Рокет» — Ігор Миронюк: радник міністра Галущенка, відповідав за контроль виконання контрактів та кадрові призначення, фактично координуючи тіньове управління підприємством.

Схема передбачала не лише отримання відкатів, а й систематичне блокування виплат компаніям, які відмовлялися співпрацювати, а також залякування керівництва підприємства та міністерства. Такий контроль забезпечував монополізацію впливу на всі ключові рішення, що стосуються контрактів, постачальників та бюджету.

Експерти наголошують, що це свідчить про проникнення корупційних практик на стратегічні рівні, де будь-яке відхилення від закону може мати масштабні наслідки не лише для економіки, а й для національної безпеки.

«Якщо не буде чітких сигналів від президента та уряду про невідворотність покарання, довіра як внутрішньої, так і міжнародної спільноти може серйозно похитнутися», — зауважує політолог Олег Саакян.

Втеча фігурантів та законність виїзду

Втеча ключових фігурантів ускладнила розслідування і створила додаткові юридичні ризики. Тимур Міндіч залишив Україну за кілька годин до обшуків, перетнувши кордон законно, із супроводом дітей. Олександр Цукерман виїхав офіційно ще раніше, що ускладнило слідству роботу з ними та реалізацію міжнародної співпраці у частині екстрадиції.

РНБО та Уповноважений президента з питань санкційної політики підтвердили, що санкції проти бізнесменів передбачають:

• блокування активів;
• заборону на виведення капіталів;
• припинення торговельних операцій;
• обмеження участі у приватизації та оренді державного майна;
• заборону на участь у публічних закупівлях, оборонних контрактах і придбанні земельних ділянок;
• позбавлення державних нагород (безстроково).

Водночас санкції не включають заборону на в’їзд, що ускладнює екстрадицію. Міністерство закордонних справ координує дії з партнерами у США, ЄС та інших державах для блокування активів бізнесменів за кордоном, що дозволяє стримувати негативний вплив на міжнародні фінансові операції.

Роль Зеленського та реакція влади

Президент Зеленський від початку підкреслював незалежність слідства та рівність усіх перед законом. Він наголосив, що не має контактів із Міндічем і не втручається у роботу правоохоронних органів. Прем’єрка Юлія Свириденко підтвердила підготовку пропозицій щодо персональних санкцій, затверджених президентом.

Експерти виділяють кілька ключових кроків для відновлення довіри:

• Перезапуск антикорупційних органів через відкритий конкурс на керівні посади;
• Відмова від управління «п’ятьма менеджерами» та залучення технократів для професійного управління державою;
• Реальне покарання всіх винних, незалежно від їхнього статусу;
• Демонстрація роботи антикорупційних органів та дотримання принципів демократії для відновлення довіри міжнародних партнерів.

«Довіра до України похитнулася не через розслідування, а через топменеджерів, які крадуть по-чорному. Ситуацію можна виправити і вийти сильнішими, показавши європейцям, що антикорупційні органи працюють», — підкреслює Дарія Каленюк.

Стратегія президента та наслідки для команди

Політологи виділяють два ключові сценарії:

• Заступитися за оточення перед антикорупційними органами, що може призвести до політичного і репутаційного удару, проте зберегти лояльність частини команди.
• Підтримати слідство та забезпечити жорстке покарання навіть близьких соратників, що демонструє верховенство права, прозорість і посилює міжнародну довіру, але створює внутрішні конфлікти.
• Вибір визначає повернення фігурантів до України, політичну стабільність і рівень довіри партнерів.

Аналітики наголошують, що рішення Зеленського зараз стане лакмусовим тестом для всієї системи управління державою, зокрема у воєнний час, коли ефективність роботи державних органів та антикорупційних структур безпосередньо впливає на безпеку країни.

Вплив на оборонну галузь

Корупційні схеми у стратегічних галузях, зокрема енергетики, мають прямий вплив на обороноздатність. «Енергоатом» і суміжні підприємства забезпечують критичну інфраструктуру та фінансові потоки для виробництва і постачання озброєння.

Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки та співпраці, наголошує:

«Дуже важливо, щоб усі винні були покарані, і реальний результат посилив, а не послабив військову спроможність України».

Наявність сильних слідчих органів і судової системи, а також прозорого управління державою є критично важливими для збереження обороноздатності. Корупційні схеми можуть призвести до зриву постачання критичних ресурсів, затримки виробництва озброєння та втрати стратегічної автономії у військовій сфері.

Ризики та наслідки для України

Корупційний скандал у «Енергоатомі» має низку довгострокових ризиків:

• Міжнародна довіра. Резонанс справи та втеча фігурантів підривають довіру західних партнерів, які фінансують та постачають критичну підтримку Україні. Будь-які сумніви у прозорості управління стратегічними підприємствами можуть призвести до зменшення обсягів допомоги.
• Внутрішня стабільність. Масштабні корупційні схеми демонструють слабкість управлінської системи та необхідність перезапуску антикорупційних органів і реформування уряду, аби уникнути повторних криз.
• Обороноздатність. Корупція загрожує ефективності постачання та виробництва озброєння, що критично у воєнний час. Неефективне управління може призвести до затримок у забезпеченні ЗСУ, а також до втрати стратегічної автономії у сфері оборони.
• Економічна безпека. Схеми тіньового управління і відкатів відлякують інвесторів, підривають розвиток державних підприємств та загрожують стабільності державних фінансів.
• Політичні ризики. Вибір Зеленського щодо оточення визначатиме внутрішню підтримку влади та довіру партнерів, а також впливатиме на подальший політичний курс і здатність реалізовувати реформи.
• Соціальні наслідки. Похитнута довіра до влади підсилює ризики протестів, суспільного невдоволення і зростання підтримки опозиційних сил.

«Нинішній скандал — лакмусовий тест для держави. Якщо Україна продемонструє ефективність антикорупційних органів і верховенство права, вона може вийти з цієї кризи сильнішою. Інакше наслідки будуть багатогранні і серйозні», — зазначає Дарія Каленюк.