Вибори в Україні: чому у воєнний період їх недоцільно проводити

Останнім часом в інфопросторі активізувалися дискусії щодо можливого проведення виборів навіть під час дії режиму воєнного стану. Згідно з Конституцією України, чергові парламентські вибори мали б відбутись в Україні восени 2023 року, а президентські – у березні 2024-го.

У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували чому у воєнний період недоцільно проводити вибори. 

Тема виборів в Україні останні тижні активно обговорювалась у політичних середовищах Заходу, а деякі їхні представники виступили за те, щоб Україна провела вибори вчасно, навіть попри війну. Про необхідність виборів наступного року говорили американський сенатор Л. Грем та президент ПАРЄ Т. Кокс.

Президент України В. Зеленський нарешті поставив крапку в дискусії про майбутні вибори. У вечірньому зверненні 6 листопада він прирівняв проведення виборів під час війни до витрачання грошей на нову бруківку та інші зайвості. За його словами, зараз усі ресурси держави мають бути спрямовані на перемогу. Звісно, Президент очікує розуміння цього від усіх відповідних структур та органів влади, і передусім – українського народу.

Що стоїть за таким рішенням і чи відповідає воно міжнародній практиці?

По-перше, Закон України про правовий режим воєнного стану прямо забороняє проведення виборів під час його дії. Чинний виборчий кодекс зобов’язує ЦВК оголосити початок виборчої кампанії протягом 30 днів після скасування воєнного стану. Хоча Основний Закон прямо не обмежує проведення виборів в умовах воєнного стану, заборона логічно випливає із неможливості дотримання в цей період вимог, передбачених у розділі ІІІ Конституції України. З одного боку, ст. 71 Конституції вимагає, щоб вибори відбувалися на принципах загального рівного, вільного виборчого права, а з іншого – ст. 64 обмежує виборчі права у військовий стан. Крім того, президентські вибори в країні, де близько 18% території окуповано, а за кордоном 20% громадян суперечать конституційним засадам виборчого права. Це створює підстави сумніватися в легітимності обраного під час воєнного стану президента. Тож для проведення легітимізації виборчого процесу у військовий стан потрібні зміни Виборчого кодексу, що під час війни дуже складно.

До речі, міжнародний досвід проведення воєнних виборів є різноманітним. Зокрема, Велика Британія не проводила вибори під час Другої світової війни, а зворотним прикладом вважають Ізраїль, який проводить всі виборчі процеси в умовах постійних безпекових загроз. Проте у ХХІ столітті в Іраку та Афганістані проводили вибори навіть тоді, коли центральний уряд не контролював частину території країни. Водночас всі міжнародні рамкові документи наполягають, що вибори повинні проходити у вільній обстановці та з забезпеченням безпеки виборців і членів комісій. Згідно з міжнародним гуманітарним правом, держава не може ставити під загрозу життя та здоров’я цивільного населення, мобілізуючи їх на вибори. Венеційська комісія підкреслює, що вибори в таких умовах можуть лише загострювати політичні конфлікти, а проведення передвиборчої кампанії на окупованих територіях взагалі не має світових прецедентів.

По-друге, проведенню виборів під час воєнного стану заважають організаційні проблеми, пов’язані з забезпеченням явки та безпеки виборців, кандидатів і міжнародних спостерігачів. Адже в умовах постійної загрози ракетних обстрілів виборчі ділянки стають ціллю для агресора і повністю гарантувати їх безпеку неможливо. Фактор страху перед обстрілами психологічно впливатиме на явку громадян на виборчі дільниці. Треба також взяти до уваги, що у нас на сході й на півдні країни зруйнована виборча інфраструктура, зруйновані дитячі садочки, школи, які раніше виконували роль таких виборчих дільниць. Отже, думка населення України з цього питання наразі майже однозначна: вибори необхідно проводити після перемоги України. За результатами опитування, станом на жовтень 2023 року 81% респондентів вважають, що вибори мають проводитися після війни й зараз вони не на часі.

Крім того, в умовах війни вкрай складно забезпечити право кожного на волевиявлення. Це стосується майже 5 мільйонів українських біженців, які перебувають у європейських країнах, громадян України на тимчасово окупованих територіях та військових на передовій. Також в умовах інформаційної агресії рф практично неможливо одночасно забезпечити вільний доступ виборців до медіа та не дати можливості росії використати свободу слова для поширення своїх наративів усередині країни. 

По-третє, фінансування виборів в умовах дефіциту бюджету стане серйозним викликом і для фінансової системи України. Тож розділяти відповідальність за вибори під час війни мають тоді і країни Заходу, які на такому волевиявленні наполягають.

Тому, проведення виборів в Україні в максимально демократичний, чесний, прозорий спосіб можливе лише за умов закінчення воєнних дій та визволення окупованих територій.