Як політична реальність форму «росія-Африка» спростувала обіцянки путіна

Через десять днів після виходу росії з Чорноморської зернової ініціативи у санкт-петербурзі відбувається черговий дводенний саміт «росія-Африка». Захід широко популяризувався російською пропагандою: він мав визначити стратегію подальшого взаємного співробітництва кремля і лідерів країн Африки та довести світовій спільноті, що позиція рф на африканських ринках продовжує зміцнюватися. Але щось пішло не так.

У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували як політична реальність форму «росія-Африка» спростувала обіцянки путіна. 

Для організаторів саміту стало ударом, що на форум прибули лише 17 глав африканських держав (для порівняння, під час попереднього саміту 2019 р. у сочі жодна з 43 країн не відмовилася від запрошення). А особистим приниженням для путіна стало те, що замість лідерів делегації 10 африканських країн очолили прем’єр-міністри, віцепрем’єри і міністри, а 5 – представлені послами (для участі в першому саміті 45 країн надіслали делегації на чолі з президентами і прем’єр-міністрами). Щоб досягнути лояльності певних африканських лідерів, путін пішов на дуже непопулярний крок. На тлі відчутного падіння життєвого рівня більшості росіян та економічного занепаду останніх років, росія списала борги Сомалі на загальну суму понад 690 мільйонів доларів, що вкрай обурило російську внутрішню аудиторію.

Чому більшість лідерів країн Африки відмовилися від участі в саміті?

По-перше, блокування росією українських чорноморських портів фактично зруйнувало логістику поставок продовольства найбіднішим країнам африканського континенту та обумовило зростання цін на зернові. За даними британської розвідки, зірвана кремлем зернова угода дозволяла експортувати до Африки близько 30 мільйонів тонн українського зерна, що забезпечувало необхідним харчуванням, зокрема, Ефіопію, Кенію, Сомалі та Судан. За прогнозами Міністерства оборони Великої Британії, припинення прямих постачань українських зернових посилить продовольчу небезпеку в Африці щонайменше на наступні два роки.

По-друге, африканські лідери більше не вважають росію надійним партнером і не вірять путінським звинуваченням Заходу у провалі зернової угоди та спроможності кремля замінити український експорт зерна до Африки. Адже обіцянки путіна африканцям на попередньому саміті щодо дворазового збільшення товарообігу до 40 мільярдів доларів так і залишилися невиконаними. Фактично обсяги торгівлі не зросли, а знизилися до 18 мільярдів доларів. До того ж на росію припадає лише 1% від іноземних інвестицій, що приходять в Африку. Ба більше, коли путін запропонував шістьом африканським країнам (Буркіна-Фасо, Зімбабве, Малі, Сомалі, Центральноафриканській Республіці, Еритреї) від 25 до 50 тисяч тонн російського зерна безкоштовно, глава Зімбабве відмовився і зазначив, що його країна не потребує додаткового зерна від рф.

По-третє, лідери африканських країн все більше побоюються силового варіанту підвищення їх лояльності кремлю. Не дарма на путінському саміті раптово «сплив» пригожин, який у росії поступово втрачає статус «зрадника», а його ПВК «вагнер» продовжує займатися охоронним «бізнесом» принаймні в п’яти африканських країнах. А черговим проявом практики кремля усувати непокірних африканських диктаторів став військовий заколот у Нігері, який дивним чином збігся з відмовою його прозахідного президента М. Базума від участі в саміті. Як відомо, Республіка Нігер є головним союзником західних держав у регіоні та ключовим партнером Європейського Союзу в боротьбі з нелегальною міграцією з Африки. Хоча причетність «вагнерівців» до заколоту не доведена, їх попередня «діяльність» дає підстави так вважати. Не є таємницею, що кремль давно використовує ПВК «вагнер» для повалення неугодних режимів в Африці та розграбування її ресурсів. Це відбувалось у 2017 році в Судані, у 2018 році – в ЦАР. За даними західних джерел, обмежена присутність найманців відзначалася в таких країнах: Камерун, Судан, Мадагаскар, Буркіна-Фасо, Демократична Республіка Конго, Екваторіальна Гвінея, ПАР, Зімбабве, Кенія, Лівія, Малі та Мозамбік. За прогнозами аналітиків, переворот створить для росії можливість поширити свій вплив у Нігері та регіоні загалом.

Отже, організацією саміту кремль вирішив довести африканському континенту свою минулу міць, а Заходу – що агресія проти України не зробила з росії країну-ізгоя. Однак спроба зібрати задля пропагандистської картинки представників африканських країн, які постраждали від її зернового шантажу, обернулась провалом. Більшість лідерів африканських країн проігнорували запрошення, продемонструвавши незгоду зі стратегією російської зовнішньої політики. Країни Африки вимагають від росії повернутися до зернової угоди, а у разі відмови погрожують кремлю розривом відносин. Тож, найдієвішим виходом, щоб остаточно звільнити Африку від російського диктату, залишається розробка логістики поставок зерна без участі рф.