Національна інфраструктура геопросторових даних для територіальних громад

З огляду на сучасний стан управління територіями, їхнє просторове планування передбачає використання різноманітних геопросторових даних (ГД) та геоінформаційних систем. Але кожен, хто стикався з необхідністю ознайомитись, а тим більше використати ці дані у вигляді топографічних планів, містобудівної документації, даних земельного та інших видів кадастру, стикався з труднощами ще на етапі доступу до них. Та навіть якщо доступ все ж вдавалося отримати, спільно використати всі ці дані – задача не з легких, оскільки вони створені у відмінних системах координат, форматах, системах класифікації та з використанням різних програмно-технічних засобів.

Дійсно, сьогодні геоінформаційні ресурси в державному секторі створюються здебільшого за відомчим принципом, за відсутності узгодженої технологічної політики, єдиних методичних засад і технічних регламентів. Наприклад, зараз функціонує вже 13 державних кадастрів, однак сама кадастрова діяльність в Україні проводиться за недостатньої співпраці (чи навіть за конкуренції) різних відомств та, як наслідок, без чітко визначеної загальнонаціональної концепції їхньої інтеграції.

Саме на розв’язанні цих проблем спрямований розвиток національної інфраструктури ГД – системи міжгалузевої інтеграції ГД та даних всіх видів кадастрів з метою забезпечення вільного доступу до них через інформаційні мережі загальнодержавного, регіонального та місцевого рівнів.

Означені проблеми, до речі, не є виключно українськими. Подібна ситуація спостерігалася навіть в розвинених країнах. З середини 1990-х рр. і до сьогодні в понад 120 країнах світу здійснюється формування й розвиток національних інфраструктур ГД. Зокрема, Директива 2004/980/ЄС Європейського парламенту і Ради Європи дала зелене світло створенню INSPIRE – інфраструктури географічної інформації Європи.

Розпочався цей процес і в нашій державі. 13 квітня 2020 р. набрав чинності Закон України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних», а 26 травня 2021 р. Постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Порядок функціонування національної інфраструктури геопросторових даних.

Відповідно до нового законодавства, всі держателі ГД відтепер зобов’язані оприлюднювати їх у мережі Інтернет до відома всіх користувачів. Держателями ГД виступають органи державної влади й місцевого самоврядування, інші юридичні особи, що замовляють, отримують та/або володіють ГД. Вони також несуть відповідальність за достовірність, повноту, точність і актуальність ГД.

Для того, щоб забезпечити технічну можливість інтеграції різноманітних ГД та їх ефективного використання у геоінформаційних системах, визначено склад національної інфраструктури ГД. Він містить базові та тематичні ГД, метадані, технічні регламенти й стандарти, а також програмно-технологічні засоби (геопортали) для забезпечення доступу, використання і розповсюдження ГД.

Базові геопросторові дані включають дані про об’єкти реального світу, тобто топографічні об’єкти та їх геодезичну основу, державний кордон та межі адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, гідрографічні об’єкти та споруди, населені пункти, їх вулично-дорожню мережу, будівлі та споруди, автомобільні дороги та залізниці, інженерні комунікації, аеропорти, річкові та морські порти, рослинний покрив та ґрунти, земельні ділянки, реєстри вулиць та адреси об'єктів, географічні назви, цифрові моделі рельєфу та ортофотоплани.

Основним інформаційним ресурсом для формування набору таких даних є топографічні карти та плани. Базові ГД формуються на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях; забезпечують виробництво та використання всіх тематичних ГД і становлять єдину уніфіковану топографічну основу для забезпечення інтеграції та міжвідомчої інформаційної взаємодії. Всі ГД минулих років повинні бути зведені, а сучасні вироблятися в єдиній Державній геодезичній референцній системі координат і висот.

Тематичні геопросторові дані створюються на основі базових ГД, тобто на єдиній топографічній основі. До них належать всі види кадастрів: земельний, містобудівний, водного, лісовий, родовищ і проявів корисних копалин, природних лікувальних ресурсів, територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До цієї ж категорії відноситься містобудівна, землевпорядна документація, включаючи комплексні плани просторового розвитку територій громад.

Метадані геопросторових даних містять довідкову інформацію про склад, структуру, якість, територіальне охоплення, функції, умови використання ГД та сервісів, а також іншу інформацію, що надає можливість їх пошуку та використання.

Всі категорії ГД в національній інфраструктурі, їх організація та конструкція покликані забезпечувати всі можливості геоінформаційного аналізу та моделювання. Це забезпечують відповідні технічні регламенти та стандарти.

Стандартизація в національних та регіональних інфраструктурах ГД майже всіх країн ґрунтується на специфікаціях Відкритого геопросторового консорціуму OGC, а також на комплексі міжнародних стандартів ISO 19100 – «Географічна інформація/геоматика», який розробляє технічний комітет ISO/TC211.

В Україні гармонізацією цих міжнародних стандартів займається Технічний комітет стандартизації ТК 103 «Географічна інформація/геоматика». Особливого значення для розвитку національної інфраструктури ГД набувають стандарти ДСТУ 8774:2018 «Географічна інформація. Правила моделювання геопросторових даних» та ДСТУ ISO 19131:2019 «Географічна інформація. Специфікація геопросторового продукту».

Геопортали становлять організаційно-технологічну основу функціонування національної інфраструктури ГД та за допомогою сервісів інформаційно взаємодіють в Інтернеті. Сьогодні функціонують національний геопортал, геопортали органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та інших держателів даних.

Зокрема, геопортали органів місцевого самоврядування надають доступ до деталізованих наборів базових ГД у масштабах 1:2000 та 1:500, тематичних ГД, а також метаданих про геопросторові об’єкти, що розташовані на території районів, міст, селищ або сіл, держателями яких є органи місцевого самоврядування.

Карпінський Ю.О.