Для бізнесу, який працює з нерезидентами або пов’язаними особами, контрольовані операції – це зона підвищеної уваги з боку податкових органів. Помилка у визначенні та обліку таких операцій може призвести до штрафів, донарахування податку на прибуток та тривалих спорів із ДПС.
Які операції підпадають під контроль
Контрольованими можуть бути господарські операції з товарами, послугами, нематеріальними активами, фінансовими інструментами, корпоративними правами та іншими активами. Також до них належать операції між нерезидентом і його постійним представництвом в Україні.
Окремо враховуються ситуації, коли резидент передає нерезиденту функції, активи або ризики, а результат такої передачі впливає на фінансовий результат компанії. Водночас сам факт операції з нерезидентом ще не робить її контрольованою.
Підстави для визнання операцій контрольованими
Стаття 39 ПКУ визначає коло операцій, які можуть визнаватися контрольованими. До них належать операції з пов’язаними особами-нерезидентами, окремі зовнішньоекономічні операції через комісіонерів-нерезидентів, операції з нерезидентами з переліків Кабінету Міністрів України, а також операції між нерезидентом та його постійним представництвом.
Окремо перевіряються операції, що здійснюються через посередників. Якщо посередник не виконує істотних функцій, не використовує істотних активів і не бере на себе істотних ризиків, податкова може аналізувати реальний зміст операції та фактичних учасників ланцюга.
Тому перший етап перевірки – з’ясувати, чи підпадає операція під одну з підстав, визначених статтею 39 ПКУ.
Вартісні критерії контрольованих операцій
Після перевірки підстав за статтею 39 ПКУ бізнес визначає, чи виконуються вартісні критерії. Для операцій резидента з нерезидентом мають одночасно виконуватися дві умови:
- Річний дохід платника податку від будь-якої діяльності перевищує 150 мільйонів гривень без урахування непрямих податків.
- Обсяг господарських операцій з кожним окремим контрагентом перевищує 10 мільйонів гривень без урахування непрямих податків за відповідний звітний рік.
Обидва показники визначаються за даними бухгалтерського обліку. Непрямі податки при розрахунку не враховуються, тому для попередньої перевірки потрібно брати суми операцій і доходу без ПДВ, акцизу та інших непрямих податків.
Для операцій між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні застосовується лише один вартісний критерій – обсяг таких операцій має перевищувати 10 мільйонів гривень за відповідний звітний рік.
Що перевірити перед поданням звіту
Компанії варто почати з перевірки операцій, які можуть підпадати під статтю 39 ПКУ, за відповідний звітний рік. Для попередньої перевірки потрібно:
- Визначити всіх нерезидентів, з якими компанія мала операції.
- Перевірити, чи є серед них пов’язані особи-нерезиденти, контрагенти з переліків Кабінету Міністрів України або нерезиденти з визначеними організаційно-правовими формами.
- Окремо проаналізувати операції через посередників та комісіонерів-нерезидентів.
- Порахувати річний дохід компанії без непрямих податків.
- Порахувати обсяг операцій з кожним контрагентом окремо.
- Зібрати договори, первинні документи та фінансові дані, які підтверджують умови операцій.
Якщо за результатами перевірки операції визнаються контрольованими, компанія має подати Звіт про КО та підготувати документацію з ТЦУ. У документації обґрунтовують, що умови операцій відповідають принципу «витягнутої руки».
Найчастіше проблеми виникають тоді, коли компанія перевіряє лише один блок умов: наприклад, орієнтується тільки на суму операцій або тільки на статус нерезидента. Для коректного висновку потрібно поєднати обидві перевірки: підстави за статтею 39 ПКУ та відповідні вартісні критерії.
Для бізнесу головне – не пропустити операції, які підпадають під визначення контрольованих, і мати підготовлене обґрунтування. Тут можна отримати детальнішу інформацію про контрольовані операції https://tco-audit.com.ua/ua/kontrolovani-operatsiyi/.
