За останні кілька років ми супроводжували українських підприємців, які прийняли непросте рішення — перенести частину або все виробництво до Польщі. Якщо у 2022 році це часто була вимушена реакція на безпекові ризики, то зараз багато компаній дивляться на Польщу вже як на можливість закріпитися ближче до клієнтів у ЄС.
Релокація виробництва — це не лише перевезення обладнання. Найчастіше бізнесу доводиться паралельно розв'язувати питання логістики, команди, податків і запуску нової юридичної особи.
Перший етап — логістика. Потрібно заздалегідь порахувати, що вигідніше: перевозити наявне обладнання чи частково оновлювати виробничі потужності вже в Польщі. Також варто врахувати близькість до клієнтів, постачальників сировини, складів і транспортних вузлів.
Окрема складність — команда. Через закриті кордони релокація українських працівників до Польщі часто стає довгим і непростим процесом. Тому бізнесу доводиться формувати змішані команди: частину фахівців перевозити з України, а частину шукати вже на місці. Перевагою є те, що в Польщі вже перебуває багато українців, які шукають роботу та можуть швидше адаптуватися до українського виробничого середовища. Але компанії все одно потрібно враховувати польське трудове законодавство, правила оформлення працівників і нову організацію внутрішніх процесів.
З нашого досвіду, найкраще спрацьовує поетапний підхід. Релокація рідко відбувається “за кілька днів” — це процес, який потребує підготовки.
Серед наших клієнтів були два виробники з Дніпра: компанія з виробництва паркету та виробник металопластикових вікон. Через постійні обстріли, блекаути, перебої в роботі підприємств і ризики зриву контрактів вони вирішили перенести частину виробничих процесів до Польщі.
В обох випадках переїзд відбувався поступово. Спочатку компанії зареєстрували польські юридичні особи, налагодили логістику, визначили формат роботи з командою та лише після цього почали переносити виробничі процеси поблизу Варшави. Загалом релокація бізнесу тривала близько 3 місяців. Це дозволило не зупиняти роботу різко, зберегти зобов’язання перед клієнтами та поступово адаптуватися до ринку ЄС.
Окремо варто продумати модель взаємодії між українською та польською компаніями. Українське ТОВ може продовжувати працювати з польською Sp. z o.o., наприклад, постачати продукцію, обладнання чи надавати окремі послуги. Але в такій структурі важливо враховувати правила трансферного ціноутворення, особливо якщо компанії між собою пов’язані. Умови співпраці, ціни та документи мають бути обґрунтованими, щоб у майбутньому не виникло питань з боку податкових органів.
Окремо варто закласти час на податки та бухгалтерію. Польська система зрозуміла, але відрізняється від української. Для компаній у формі Sp. z o.o. застосовується податок на прибуток CIT. Базова ставка становить 19%, а для окремих категорій малих платників може застосовуватися ставка 9%.
Також потрібно враховувати VAT, аналог українського ПДВ. Стандартна ставка VAT у Польщі становить 23%, хоча для окремих товарів і послуг діють знижені ставки. Для виробничих підприємств облік VAT особливо важливий, якщо компанія працює з експортом або поставками в межах ЄС.
Саме тому ще до фактичного переїзду варто подбати не лише про виробництво, а й про юридичну та фінансову сторони. Правильно проведена реєстрація компанії в Польщі допомагає уникнути затримок із запуском роботи, а професійний бухгалтерський супровід бізнесу в Польщі знижує ризики помилок у звітності та сплаті податків.
Війна змусила український бізнес діяти швидко. Але досвід наших клієнтів показує: релокація може бути не лише способом зберегти виробництво, а й шансом вийти на нові ринки. Головне — не сприймати цей процес як швидкий переїзд. Для виробничої компанії це повноцінний управлінський проєкт, у якому кожне рішення впливає на подальшу роботу бізнесу.
