Вагітність змінює жінку назавжди. І не лише психологічно. Майже 90% жінок стикалися з проблемою діастазу прямих м’язів живота (розходження волокон прямого м’язу). Команда Yurchenko Team регулярно працює з пацієнтами з метою корекції зони живота і пресу. Звісно, у більшості випадків — це молоді мами, які з радістю материнства “бонусом” отримали втрату пружності черевного пресу.
Причини формування цієї патології під час вагітності бувають різні.
- Матка з плодом, що росте, тисне на передню черевну стінку, розтягуючи її. Під час вагітності гормони впливають на сполучну тканину, що стає більш "розпушеною" та деформованою, цей процес впливає на тканини, з яких складається апоневроз прямих м'язів живота. Ризик отримати розходження м’язів існує майже 100% під час багатоплідної, крупноплідної (плід більше 4 кг) вагітності.
- Під час кесаревого розтину цілісність апоневроза порушується - він стає більш піддатливим. Тому після кесаревого розтину ризик отримати діастаз виростає в рази.
- Регулярні запори. Підвищення тиску в зоні малого тазу викликає перенапругу м’язів пресу і провокує розтягнення волокон.
Тому питання, як позбутися діастазу прямих м'язів живота після пологів, залишається актуальною.
Різновиди діастазу та симптоми
Симптоми на початковому ступені діастазу можуть включати:
- незначні болі під ложечкою;
- легка нудота;
- відчуття дискомфорту в передній черевній стінці під час ходьби;
- опущення передньої стінки живота;
- збільшення об'єму живота навіть після незначного вживання напоїв або їжі;
- виступ, який видно посередині передньої черевної стінки, у лежачому положенні характерне втоплення у ній.
Але достовірно підтвердити або спростувати діагноз “діастаз” може виключно лікар-хірург. Тому фахівці Yurchenko Team після консультації пацієнтки виявляють стадію діастазу та його локалізацію. Розходження м’язів буває різного ступеня:
- початковий - діастаз не перевищує 7 см;
- середній - діастаз становить від 7 до 10 см;
- виразний - розходження становить більше 10 см.
Доволі часто разом із діастазом пацієнтки скаржаться на надлишкову тканину на животі після пологів. Вирішити це питання допоможе одна процедура — пластика живота.
Пластика живота
Існує два види пластики живота: повна і міні (без переносу пупка). Абдомінопластика – це операція, яка дозволяє усунути надмірну шкіру, жир у ділянці живота, а також зміцнити м’язи черевної стінки. Вона призначена для надання естетичного виду животу, наприклад після вагітності або після значного зниження ваги.
Операція абдомінопластики проходить так:
- Знеболення. Перед операцією пацієнту проводять загальну анестезію.
- Надріз. Хірург робить горизонтальний надріз у нижній частині живота, приблизно на рівні лобкової кістки. Розмір надрізу може змінюватися в залежності від кількості шкіри та жиру, який необхідно видалити. Накладання швів.
- Після операції пацієнт 1 добу знаходиться в клініці. На 4 день приходить для обробки швів та контролю процесу загоєння. В нормі на 10 день шви вже знімаємо.
- Впродовж місяця після операції пацієнт цілодобово носить компресійну білизну. Це дозволяє тканинам адаптуватися та загоїтися. Через місяць можна повертатися до занять спортом.
Часто пацієнтки хвилюються, що після операції залишиться шрам. Але хірурги добре розуміють значення естетики. Тому розріз та шов розташовують нижче лінії білизни. Також лікарі пропонують через 6 місяців зробити лазерну шліфовку рубця.
Чи можливо скоректувати діастаз вправами?
Побутує міф, що виправити діастаз після вагітності можна за допомогою фізичних вправ, апаратної косметології, бандажу або тугих пеленань. Це неправда! Адже “повернути на місце” м’язові волокна пресу під силу лише хірургам. Плюс варто пам'ятати, що доволі часто діастаз йде в парі із пупковими грижами. А їх наявність — пряме протипоказання до бандажу, фізичних вправ чи апаратних процедур. Тому крок перший — запис до пластичного хірурга Yurchenko Team
Абдомінопластика і наступна вагітність
А що буде із результатом абдомінопластики, якщо пацієнтка ще раз завагітніє? На жаль, велика ймовірність, що результат оперативного втручання буде втрачено через ризик повторного розходження м’язів (99%) та утворення нового надлишку тканин.
