Війна, мобілізація та відтік кадрів поставили регіональні медіа Дніпропетровщини на межу виживання — редакції втрачають людей, скорочують формати й щодня борються за право залишатися голосом своїх громад.
Для прифронтової Дніпропетровщини кадрова криза в медіа стала однією з головних проблем повномасштабної війни. Через мобілізацію, виїзд людей та емоційне виснаження регіональні редакції дедалі частіше працюють на межі можливостей, а журналісти змушені бути універсальними солдатами. Регіональна представниця Інституту масової інформації в Дніпропетровській області Катерина Лисюк поспілкувалася з головними редакторами шести медіа області про те, як дефіцит кадрів змінює журналістику Дніпропетровщини.
Бракує голів і рук
Кадрову кризу сьогодні визнає більшість редакцій, хоча її масштаби та причини різняться залежно від медіа та міста. Головна редакторка криворізького медіа «Експерт-КР» Ольга Хвостова-Гончар каже, що кадровий дефіцит редакція відчула ще до великої війни. Сьогодні редакції бракує журналістів, smm-фахівців, адміністраторів і грантрайтерів. Через нестачу людей доводиться скорочувати кількість контенту майже у всіх форматах. «Найбільш помітною саме для нас ця криза стала приблизно у 2021 році. Нам бракує голів і рук, тому робимо менше репортажів, розслідувань, експлейнерів – усього», – говорить головна редакторка.
Через кадрову кризу, виданню «Експерт-КР» довелося зменшити виробництво складних медіапродуктів. Скрин: сайт «Експерт-КР»
Схожа ситуація і в редакції 056.ua. Після початку повномасштабної війни команда суттєво скоротилася.
«Фактично всю роботу виконуємо вдвох із журналісткою, хоча раніше ці обов'язки були розподілені між кількома працівниками. Наразі нам найбільше не вистачає журналіста та smm-фахівця. Але, через обмежене фінансування, ми не можемо дозволити собі розширити штат, хоча потреба в цих спеціалістах є щоденною», – розповідає головна редакторка медіа Катерина Охотник.
Через недофінансування і брак кадрів, у виданні 056.ua фактично залишилося два співробітника. Скрин: сайт 056.ua
У Dnipro.media кадровий дефіцит особливо відчули останнім роком. Редакція шукає не лише журналістів, а й менеджера з партнерств, аналітиків та розслідувачів. І це теж показовий симптом сучасної регіональної журналістики: медіа сьогодні потребують не лише людей у поля, а й тих, хто допоможе редакціям вижити фінансово.
«За відчуттями, у 2026 році стало ще складніше з наймом, адже багато хто їде з Дніпра або збирається поїхати. Нам важливо зменшувати залежність від грантів і водночас зберігати незалежність, тому шукаємо менеджера з партнерств, який або яка допоможуть розбудовувати фінансову стійкість та незалежність нашого медіа», – розповідає головна редакторка медіа Ніка Єгорова.
Війна змінила склад редакцій
Для багатьох медіа кадрова криза напряму пов’язана з війною. У «Експерт-КР» одна людина виїхала за кордон, ще один колега долучився до лав ЗСУ. У нікопольському «Прихисті» ситуація ще драматичніша. На початку 2022 року редакція мала чотири знімальні групи, друковану газету та кілька сайтів. Але після лютого більшість команди виїхала з України. Коли влітку 2022 року почалися масовані обстріли Нікополя, у редакції фактично залишилися двоє людей.
«Ми півроку працювали удвох – я і оператор Ігор Силко, кожного дня без вихідних. У січні 2025 він мобілізувався до ЗСУ. Сьогодні колектив невеликий, проте достатній, аби працювати та щоденно видавати контент, у тому числі, й відео. Єдине, від чого нам довелося відмовитися, – газета. Тут і про нестачу кадрів, і про фінансування, і про логістику – ми друкувалися у Запоріжжі», – ділиться головна редакторка медіа Анна Целуйко.
«Прихисту» довелося зменшити об’єми виробництва, зокрема повністю відмовитися від паперового формату. Скрин: сайт «Прихист»
Ця історія добре показує, наскільки крихкими сьогодні є локальні медіа в прифронтових громадах. Будь яка зміна, особливо зміна безпекової ситуації може стати критичною для роботи редакції.
У медіа «Інформатор Дніпро» після початку великої війни журналістів також стало менше. Частково це пов’язано зі зміною формату роботи через комендантську годину та безпекові обмеження. Втім, деякі редакції, навпаки, змогли вирости. Головна редакторка «Першого Криворізького» Олена Смоліна каже, що команда після 2022 року збільшилася.
«Ми змогли залучити нових людей, які поділяють наші цінності. Це дозволило не лише зберегти темп роботи, а й розвивати нові напрями діяльності», – говорить головна редакторка медіа.
Від початку великої війни команда «Першого Криворізького» збільшилася. Скрин: сайт «Перший Криворізький»
Втім, це, радше, виняток із загальної тенденції, але він показує – навіть у кризових умовах розвиток регіональних медіа можливий.
«Універсальні солдати» редакцій
Сучасний регіональний журналіст - це конвергентний спеціаліст, який повинен вміти практично все: писати тексти, знімати фото та відео, монтувати, працювати з соцмережами, виїжджати на місця подій, верстати стрічку новин тощо. Головна редакторка «Експерт-КР» Ольга Хвостова-Гончар відповідає на питання про «універсальних солдатів» коротко:
«100%. У нашому незалежному регіональному медіа тільки так». У нікопольському «Прихисті» до цього списку додають ще одну навичку, продиктовану війною. «Ти маєш вміти робити все. Писати, знімати, монтувати, накладати турнікет та користуватися «Чуйкою» (детектором дронів, – авт.)», – говорить головна редакторка.
Ця фраза, мабуть, найкраще описує нову реальність регіональної журналістики в прифронтових містах. Журналіст тут — не просто медійник. Це людина, яка працює в умовах постійної небезпеки, стресу й невизначеності.
У 056.ua теж говорять про багатозадачність як про нову норму.
«Сучасний журналіст у регіональному медіа – універсальний спеціаліст. Одна людина часто одночасно пише новини, виїжджає на події, робить фото та відео, готує контент для соцмереж, комунікує з героями матеріалів і займається просуванням медіапродукту», – говорить Катерина Охотик.
Водночас у Dnipro.media намагаються уникати повного розмивання ролей. Там говорять не про вимогу робити все відразу, а про розвиток додаткових компетенцій всередині команди.
«Для нас це, радше, про розвиток додаткових компетенцій і постійне навчання всередині редакції, а не про вимогу робити все одночасно. Загалом ми намагаємося, щоб люди працювали в межах своєї спеціалізації та визначених KPI і не вигоряли через надмірне навантаження. Водночас підтримуємо, коли хтось хоче змінити фокус роботи або спробувати себе в нових форматах», – говорить головна редакторка видання Ніка Єгорова.
Пост Dnipro.media про розширення команди. Скрин: фейсбук-сторінка Dnipro.media
Редакції стають жіночими
Ще одна помітна тенденція – збільшення кількості жінок у редакціях. Частково це пов’язано з мобілізацією чоловіків та складністю пошуку працівників-чоловіків на «польові» позиції. Головний редактор «Інформатор Дніпро» Станіслав Руденко говорить про це прямо – жінок в редакції стало більше, втім на розподіл обов’язків це не вплинуло.
«Знайти чоловіка на посаду журналіста або оператора, який буде їздити містом, складніше. І останні вакансії журналістів та операторів, які в нас були, ми закрили двома жінками і одним чоловіком. Тобто жінок набрали більше, ніж чоловіків», – говорить Станіслав Руденко.
«Жінок у нашій редакції стало більше. Водночас, це суттєво не вплинуло на принципи роботи чи розподіл обов’язків. У нашій команді завдання розподіляються насамперед відповідно до професійних компетенцій, досвіду та спеціалізації співробітників. Тому збільшення кількості жінок, скоріше, природний процес розвитку колективу, ніж фактор, що змінив робочі процеси», – розповіла головредка «Першого Криворізького» Олена Смоліна.
У 056.ua команда зараз повністю складається із жінок. У Dnipro.media протягом року стабільно працював лише один чоловік, тоді як решта команди – жінки. Втім, редактори наголошують: гендерний баланс майже не вплинув на розподіл обов’язків. Усі виконують однакову роботу — незалежно від статі. І це теж одна з особливостей сучасної регіональної журналістики: війна значно стерла межі між умовно «жіночими» та «чоловічими» ролями в редакціях.
Через нестачу людей медіа відмовляються від форматів
Кадрова криза впливає не лише на навантаження працівників, а й безпосередньо на контент. У багатьох редакціях стало менше репортажів, виїздів та великих спецпроєктів. У Dnipro.media після звільнення новинаря тимчасово припинили виїзди на місця прильотів.
«Після звільнення колеги ми тимчасово ухвалили рішення не виїжджати на місця прильотів, а зосередитися на наповненні стрічки аналітичними новинами та пояснювальним контентом. Коли команду залишив один із журналістів, ми тимчасово призупинили урбаністичну рубрику «Житломасиви» та почали рідше випускати культурні й історичні лонгріди», – розповіла Ніка Єгорова.
У «Прихисті» через кадрові та фінансові труднощі довелося повністю відмовитися від друкованої газети. У 056.ua через брак людей стало менше виїзних матеріалів та історій із громад.
«Значну частину часу доводиться витрачати на оперативні новини, тоді як якісні глибокі матеріали потребують більше часу та людських ресурсів», – розповідає головредка 056.ua.
Водночас деякі формати редакції обмежують не лише через нестачу кадрів, а й через війну. У «Інформатор Дніпро» говорять: стало значно складніше працювати «у полі». Через це редакція скоротила фоторепортажі і виїзди за межі міста.
«У нас було багато фоторепортажів, як виглядає якийсь там район, парк, вулиця. Зараз люди часто негативно реагують на людину з камерою. Відповідно, можуть викликати поліцію, СБУ. Для перевірок плюс відзнятого матеріалу, одним словом, як у всіх під час роботи на прильотах – обмеження і подібне. Тобто ми обмежили кількість розважального контенту, обмежили кількість фоторепортажів», – говорить Станіслав Руденко.
Молодь хоче швидких грошей і дистанційної роботи
Складність пошуку молодих кадрів – ще одна проблема, про яку говорять редактори. Особливо це стосується локальних та прифронтових медіа.
У «Прихисті» кажуть, що студенти не хочуть працювати в локальному медіа під обстрілами.
«Студенти, які приходять на практику, не хочуть працювати в локальному, а зараз ще й прифронтовому медіа. Є й такі, які просто не хочуть напружуватися, сидіти в редакції над текстами. Був випадок, коли кандидат на посаду журналіста виходив на опитування, легко спілкувався з людьми на вулиці, проте взагалі не міг сформулювати побачене та почуте в слова», – говорить головна редакторка медіа Анна Целуйко.
Головна редакторка 056.ua Катерина Охотник пов’язує це насамперед із фінансовими причинами.
«Молодь часто обирає сфери, де можна швидше отримати вищий дохід та працювати дистанційно», - зауважує вона.
У Dnipro.media додають: сучасна журналістика вимагає дуже високого рівня залученості.
«У нашій редакції високі вимоги до журналістських стандартів: ми багато уваги приділяємо пошуку тем і спікерів, балансу думок, створенню власних матеріалів та унікальних новин, це не «перерерайтити пресреліз». Плюс постійне навчання та значне емоційне навантаження. Для такої роботи потрібні загострене відчуття справедливості та готовність постійно розвиватися. Не всі готові до такого темпу», – зазначає Ніка Єгорова.
Редакція Dnipro.media. Фото: фейсбук-сторінка Dnipro.media
Втім, є і більш оптимістичні оцінки. У «Першому Криворізькому» кажуть, що інтерес молоді до журналістики залишається високим.
«Багато хто звертається з проханням пройти практику в редакції, а частина молодих людей долучається до наших проєктів на волонтерських засадах. Це свідчить про те, що журналістика залишається важливою та цікавою сферою для нового покоління», – розповідає Олена Смоліна.
Однозначно відповісти на питання про молодь у професії головній редакторці «Експерт-КР» було складно.
«Відтоді, як у Кривому Розі з'явилася журналістська спеціальність у Державному університеті економіки і технологій, молоді в редакціях побільшало», – сказала Ольга-Хвостова Гончар.
«Ви тут сьогодні знімаєте, а завтра сюди прилетить»
Війна змінила не лише редакції, а й ставлення людей до журналістів. У прифронтових містах це відчувається особливо гостро. Журналісти «Прихисту» помітили, що агресія до журналістів у громадах стала звичною реальністю.
«Люди стали агресувати на журналістів, історія про «ви тут сьогодні знімаєте, а завтра сюди прилетить», – наш щоденний виклик», – каже головна редакторка медіа.
Схожу тенденцію помічають і в «Інформатор Дніпро». Водночас редактори визнають: суспільство стало більше цінувати якісну та перевірену інформацію. Проте разом із цим зросли й очікування від журналістів.
«З одного боку, люди почали більше цінувати якісну та перевірену інформацію. З іншого, значно зросло навантаження на журналістів, адже суспільство очікує оперативності, точності та відповідальності навіть у надзвичайно складних умовах», – зазначає головна редакторка 056.ua Катерина Охотник.
Що може врятувати регіональні медіа
Майже всі редактори називають однакові речі, що могли б допомогти втримати людей у професії. Передусім – стабільне фінансування. Головна редакторка «Експерт-КР» Ольга Хвостова-Гончар вважає, що незалежним регіональним медіа найбільше допомогли б інституційні гранти. Катерина Охотник називає фінансову нестабільність головною причиною відтоку кадрів. У Dnipro.media говорять не лише про гроші, а й про можливість професійного розвитку та зрозумілі перспективи всередині редакції. А Станіслав Руденко переконаний: для прифронтових міст ключовим питанням залишається безпека.
«Яка б зарплата не була, якщо людина не буде почуватися у безпеці в місті – вона шукатиме варіанти виїхати», – каже головний редактор «Інформатор Дніпро»
Регіональні медіа тримаються на людях
Кожна людина в команді критично важлива, однаково переконані всі співрозмовники. Коли редакція складається з кількох людей, втрата навіть одного працівника може змінити все.
«Ми тримаємося завдяки взаємній підтримці, багатозадачності та відданості професії», - говорить головна редакторка 056.ua Катерина Охотник.
«Наша редакція не змогла би працювати без кожної людини в нашій команді», – резюмує головредка «Експерт-КР» Ольга Хвостова-Гончар.
Можливо, саме це сьогодні найточніше описує стан регіональної журналістики в Україні. Вона тримається не на великих бюджетах і не на стабільності. Вона тримається на людях, які попри війну, втому, невизначеність і кадровий дефіцит продовжують щодня виходити на роботу, писати новини, їздити на зйомки та документувати життя своїх міст. І поки ці люди залишаються в професії – регіональна журналістика теж продовжує жити.
Катерина Лисюк, регіональна представниця Інституту масової інформації в Дніпропетровській області