26 грудня 1991 року. Як розпад СРСР змінив Дніпро і визначив траєкторію регіону на десятиліття вперед.
26 грудня 1991 року Верховна Рада СРСР ухвалила постанову про припинення існування Радянського Союзу. Формально це рішення завершило процес, який тривав роками, але фактично — лише за один календарний рік зруйнував одну з найбільших імперій ХХ століття. Для України цей день став юридичним закріпленням незалежності, а для індустріальних регіонів, зокрема Дніпра та Дніпропетровської області, — точкою неповернення до старої економічної, соціальної й ідеологічної моделі.
СРСР напередодні краху: ілюзія стабільності
На початку 1991 року Радянський Союз залишався ядерною супердержавою, другим полюсом світу поруч зі США. Він мав розгалужену систему військово-промислового комплексу, контроль над величезними територіями та союзниками на кількох континентах. Саме тому навіть більшість західних аналітиків навесні й улітку 1991 року прогнозували збереження СРСР у тій чи іншій формі.
Це підтверджував і березневий референдум про «оновлений Союз», на якому майже 78% учасників проголосували за його збереження. В Україні цей показник перевищив 70%, а в промислових регіонах, таких як Дніпропетровщина, підтримка Союзу була ще вищою через глибоку інтегрованість у загальносоюзну економіку.
Дніпро як опора радянської імперії
Для розуміння масштабів змін важливо усвідомити роль Дніпра (тоді Дніпропетровська) в структурі СРСР. Місто було одним із ключових центрів:
- ракетно-космічної промисловості
- металургії та важкого машинобудування
- закритих оборонних виробництв
- підготовки інженерних і технічних кадрів
Дніпропетровськ був фактично «закритим містом», тісно пов’язаним із союзними міністерствами в Москві. Розпад СРСР означав для регіону не лише політичні зміни, а й руйнування усталеної системи управління, фінансування та збуту продукції.
1991 рік: від ілюзії до колапсу
Події 1991 року розвивалися стрімко. Ще 1 серпня президент США Джордж Буш-старший у Києві публічно закликав українців не руйнувати Радянський Союз. Менш ніж за місяць стався серпневий путч у Москві, який остаточно продемонстрував слабкість центру.
24 серпня Верховна Рада України проголосила незалежність. Для Дніпропетровської області це рішення стало шоком для значної частини управлінської та виробничої еліти, яка десятиліттями працювала в межах єдиного союзного господарського комплексу.
Проте вже 1 грудня 1991 року понад 90% громадян України підтримали незалежність на референдумі. На сході країни, включно з Дніпропетровщиною, рівень підтримки перевищив 80%. Це стало чітким сигналом: навіть регіони, які вважалися «радянським тилом», зробили вибір на користь власної держави.
Остаточний демонтаж Союзу
Юридичний кінець СРСР був зафіксований низкою рішень:
- 5 грудня Україна оголосила договір 1922 року про створення СРСР нечинним
- 8 грудня лідери України, Росії та Білорусі підписали Біловезькі угоди
- 21 грудня в Алма-Аті до них приєдналися ще 8 республік
- 25 грудня Михайло Горбачов пішов у відставку
- 26 грудня Верховна Рада СРСР припинила існування держави
Усе це відбулося менш ніж за рік — приклад класичного імперського колапсу, де повільна деградація раптово переходить у стрімке падіння.
Економічний удар по Дніпру та області
Для Дніпропетровщини розпад СРСР мав насамперед економічні наслідки. Центрально-планова система, яка десятиліттями визначала:
- обсяги виробництва
- ринки збуту
- ціни
- зайнятість
зникла практично миттєво.
Підприємства, орієнтовані на союзні замовлення, втратили контракти. Особливо це стосувалося оборонного комплексу. Тисячі інженерів, робітників і науковців опинилися перед необхідністю або перекваліфікації, або еміграції, або виживання в умовах хронічних затримок зарплат.
У 1990–1993 роках регіон зіткнувся з такими явищами:
- різке падіння промислового виробництва
- бартерна економіка
- інфляція та знецінення заощаджень
- соціальна напруга у промислових містах
Ідеологічний злам і декомунізація
Розпад СРСР означав не лише економічну, а й світоглядну кризу. Для Дніпра, міста з потужною радянською ідентичністю, процес переосмислення минулого був складним і тривалим.
Лише у 2015 році з ухваленням законів про декомунізацію регіон пройшов символічний етап розриву з радянською спадщиною. Саме тоді Дніпропетровськ офіційно став Дніпром.
Цей крок був не лише перейменуванням, а й спробою вийти з імперського культурного простору, де місто десятиліттями існувало як частина радянського військово-промислового міфу.
Імперії не вічні: історичний контекст
Валерій Пекар у своїх роздумах про розпад СРСР зазначає: