У Дніпрі 9 травня 2025 року пройшло без відкритих провокацій, але з мовчазним поверненням до риторики «побєдобєсія» — через дописи депутатів, священників і символічні жести міської влади.
Попри повномасштабну війну, агресію рф і тисячі загиблих українців, у 2025 році в Дніпрі знову активізувалися публічні прояви радянського ностальгійного «побєдобєсія». Цього разу – без георгіївських стрічок і зірваних мітингів, але з промовами російською мовою, маніпулятивними дописами чиновників і символічним покладанням квітів. Про те, як у Дніпрі пройшло 9 травня, чому навіть мирне вшанування викликає суспільний дисонанс і до чого тут депутат Бужанський та священник Московського патріархату – далі в аналітиці.
Привітання від депутата Бужанського: російська мова і радянський наратив
Народний депутат від Дніпра Максим Бужанський знову опинився у центрі суспільної уваги. Цьогоріч 9 травня він опублікував допис російською мовою, у якому привітав з так званим «Днем Перемоги». Його меседж був стилістично наближений до радянського, без згадки про сучасну російсько-українську війну, окупацію Криму, зруйнований Маріуполь чи українських військових, які нині стримують агресора.
Аналіз: Така риторика працює не лише як ностальгія за минулим, а як інструмент м’якої сили, коли в умовах війни із Росією український парламентар дозволяє собі публічне відтворення «руского міра». Бужанський давно позиціонує себе як противник дерусифікації, і його допис на фоні тисяч загиблих українців виглядає як зухвалість.
Це також підкреслює глибину розколу в українському суспільстві, адже навіть після двох Майданів і початку великої війни у парламенті є представники, які не визнають змінення ціннісної парадигми України.
Московський патріархат: священник, чий храм зруйнувала російська ракета, вітає з Днем Перемоги
Особливо іронічно виглядає привітання від протоієрея Даміана (Єдінка) – настоятеля храму Першомученика Стефана, який належить до УПЦ Московського патріархату. Саме цей храм було пошкоджено під час ракетного удару по Кривому Рогу у лютому 2024 року.
Тоді священник розповідав, що відновити храм неможливо, і прямо визнавав: удар прийшов від російської армії. Але вже 9 травня 2025 року він публікує «вітання з Днем Перемоги», яке нагадує не про визволення Європи, а про радянський культ мілітаризму.
Аналіз: Це класичний приклад когнітивного дисонансу, коли навіть постраждалі від дій агресора продовжують жити в парадигмі «вєлікой пабєди». Така риторика – не просто ностальгія, а політична позиція, що підриває суспільну єдність і рефлексує імперське минуле замість підтримки нинішньої боротьби України.
Покладання квітів до пам’ятників: формальність чи тихий спротив?
У Дніпрі, як і щороку, частина містян принесла квіти до пам’ятників Другої світової війни. Багато хто робив це без політичних гасел, з дітьми, спокійно. Не було георгіївських стрічок, жодних маніфестацій, але фотозвіти у соцмережах викликали емоційну хвилю: «невже нічого не змінилося?»
Аналіз: Покладання квітів саме по собі не є актом підтримки Росії. Проте в умовах війни будь-яке згадування про 9 травня у радянській стилістиці набуває гібридного забарвлення. Цей символізм використовується Росією у пропаганді, де саме 9 травня стало культом агресії, а не пам’яті.
У Дніпрі уникнули конфліктів, і це – досягнення громади. Але повзуче відтворення естетики «совка» в культурі памʼяті потребує глибшого осмислення.
Цитата мера Філатова: «Я – точка, що об’єднує людей»
Цьогоріч мер Дніпра Борис Філатов зробив символічний допис, у якому поділився фото покладання квітів до монумента 9 травня. Він зазначив, що попри усі попередні роки — провокації, бійки, барикади, розкол — цього року в місті вдалося пройти день без ексцесів: