У Дніпрі поклали квіти до пам’ятника молодому Шевченку з нагоди 164-ї річниці перепоховання.
Сьогодні, 22 травня, відбулося покладання квітів до пам’ятника Кобзарю. Захід присвячено до 164-ї річниці від дня перепоховання Кобзаря.
Вшанувати пам'ять поета прийшли представники міської та обласної влади, Дніпровського району, молодь.
Для Шевченка батьківщина — це вся Україна
Спершу Тарас Шевченко знайшов свій спочинок у Петербурзі, але згодом, виконуючи його останню волю, тіло Кобзаря перепоховали на Чернечій горі поблизу Канева. Цей крок став символом щирої пошани до генія, якого українці вважають духовним батьком нації. Він мріяв бути похованим на своїй землі — тій, яку оспівував і за яку болів серцем усе життя.
Якщо уважно прочитати його «Заповіт», то побачимо: він бажав, щоб його поховали «серед степу широкого», «там, де реве Ревучий» — тобто біля дніпровського порогу Ненаситець, на козацькій, Січеславській землі.
Сталося інакше, але для Шевченка батьківщина — це вся Україна. Він пропустив її долю крізь власне серце, був пробудителем нації, яку намагалася приспати імперія", — каже заступник міського голови з питань інформаційної діяльності Андрій Денисенко.
Чому Шевченко став не тільки великим поетом, але й пророком
У 1838 році Шевченко писав рядки, які й досі несуть глибокий сенс. Він закликав українців не зближуватися з росіянами.
"Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі - чужі люде,
Роблять лихо з вами".
Також поет заповідав українцям боротися за свободу і незалежність.
"Борітеся - поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля свята!".