Тишина

«Тиша» — глибоко особистий проект молодої художниці Тетяни Моро. Це перша вагома і цілісна репліка успішного архітектора-дизайнера у діалозі із сучасним мистецтвом. Концептуальну і виражальну її цілісність диктує — і засвідчує водночас — сама назва проекту.
Маємо тут справу з тихим живописом. Його підмурками, природно, є субкоди тиші та мовчання.
Тиша, в усій різноманітності сенсів, побутує чи не в кожній сфері нашого життя, та все ж має чимало понятійних протиріч. Оскільки образотворче мистецтво є і своєрідною буферною зоною на межі ледь не всіх проявів людського буття, і водночас — цілим окремим світом, то розглядати зараз в нім концепт тиші слід, виходячи з дуалістичної природи самого творчого імпульсу — з потреби мисткині нічого не чути «ззовні» і її готовності мовчати.
І, говорячи про тишу у розрізі мистецькім, теж слід розмежувати природну та суто людську її інтерпретації. Мова про «nature silence» i «homo silence», де перше доцільніше називати саме «тишею», а друге — «мовчанням». В плані творчім тиша і мовчання одночасно можуть бути і тотожними, і певною мірою взаємно заперечуватися. Тиша — це те, що має «отримати» реципієнт, мовчання — те, що художник має «дати». Тиша, попри сухі словникові визначення, є чимось наповненим. Це не порожнеча. Тиша — це окрема реальність. Мовчання — компонент комунікації. Мовчання тут — не абсолютна відмова автора від висловлювання, а спроба мовити в дещо іншій парадигмі.
Отже, художниці необхідно певним чином «вербалізувати» своє мовчання.
Слово починається з тиші. Нею кінчається. Живопис же починається з левкасу, з «чистого», з «білого».
Білий — уособлення безголосся. Однак, у Тетяни Моро білий, поєднуючись сам з собою, замішуючись сам у собі, розбілюючи інші кольори, утворює «тихе багатоголосся». Діалог білого з білим — доволі цікавий прийом на шляху до формального втілення концепту тиші. І можливим цей діалог стає за рахунок накладання різних текстур, прошиття їх, подекуди, лінією.
Білий — це і ґрунт, і колір. Це і пастозність, і лесування. Це і інструмент, і сама форма. Втім, мисткиня, потребуючих тиші, перебуваючи в стані мовчання, транслює особистий вимір тиші. Не суто «білої». Не абсолютної. Так як це практично неможливо і навіть згубно для людини. Природно, що до хроматичної канви автор вплітає інші кольори: здебільшого розбілені, не відверті, не надто галасливі, переважно охристі, сірі та блакитно-фіолетові — в опозицію. Окрім різності текстур, «тихий фон» часто порушує і вдавання художниці до різних технік. Автор навіть виводить наповнення проекту в простір тривимірності. Зокрема, про це свідчить наявність в експозиції авторської кераміки. А до левкасної, ґрунтової основи інколи «вриваються» якісь елементи пластики, експерименти з емаллю або ж і геть "інорідні" предмети, що доповнюють образне рішення композицій. Все це, у поєднанні з полотнами абстрактного ладу, підкреслює домінування нерукотворності, інтуїтивності у творах Тетяни. Автору таким чином вдається таки досягти ефекту своєрідного естетичного герметизму. Така собі імпліцитність видається обов'язковою для тихого живопису. Адже увесь проект Тетяни Моро стає можливим, зібраним, викінченим та самодостатнім лише, виникаючи на ґрунті самозаглибленості та саморефлексійності.
Мовчання і тиша художниці — глибоко особисті переживання, своєрідний молитовний чи медитативний стан, відбиток особливого періоду в житті.
Тож, проект має характер житійності, певною мірою.
Мовчання і тиша — сакральні вже самі по собі. І тут жодним чином не можна обійти стороною момент символічності. Починаючи від самої лаконічності, виразної невираженості, абстрактної архетипічності кольору — і до «вживання» автором сакральних образів та алюзій на загальновідомі праобрази. Це — і ледь вловимі натяки на руки й лики, і обличчя-узагальнення, і образ Богоматері з Ісусом, і Спаса Нерукотворного, і навіть цілі епізоди зі Святого Писання, відомі нам з численних ікон чи фресок. Поєднання впевненого щільного живопису в абстрактнім ключі з прийомами тонкої, подекуди, іконописної школи часом заглиблюють, втаємничують реципієнта в стан тиші, а часом навпаки — перемикають.
Зрештою, «Тиша» — «вербалізоване» за допомогою лексики образотворчості мовчання автора. Мовчання, природу і передумови якого глядачеві вповні збагнути зась. Однак, стараннями художниці абсолютно можливою стає нагода зануритися в цю тишу, послухати її, почути її або себе, приміряти її на себе, порушити її, заперечити, подовжити, цитувати...

Адреса музею: пл. ім. Т.Г. Шевченка, 5.

Тел. для довідок: (0562) 47-27-61, (0562) 47-27-33.

Актуальность
(0 оценок)
Интересность
(0 оценок)
Впечатления
(0 оценок)
Я рекомендую
Пока никто не рекомендует

Рецензия

Отзыв - это мнение или оценка людей, которые хотят передать опыт или впечатления другим пользователями нашего сайта с обязательной аргументацией оставленного отзыва.
 
Ваш отзыв поможет многим принять правильное решение

. Пожалуйста, используйте форму отзывов для оценок и рецензий, для вопросов и обсуждений - используйте форму комментариев, а не отзывов

Не допускается : использование ненормативной лексики, угроз или оскорблений; непосредственное сравнение с другими конкурирующими компаниями; безосновательные заявления, оскорбляющие деятельность компании и/или ее услуги; размещение ссылок на сторонние интернет-ресурсы; реклама и самореклама.

Введите email:
Ваш e-mail не будет показываться на сайте
или Авторизуйтесь , для написания отзыва
Актуальность
0/12
Интересность
0/12
Впечатления
0/12
Отзыв:

Загрузить фото:
Выбрать
Афиша
Показать
Теги
Показать
Ответственный за раздел
Евгения
Мы говорим о том, что важно, актуально или просто интересно. Мы живем в унисон с городом, работаем с ним в одном ритме и держим руку на пульсе всего, что в нем происходит.
Skype: live:content.citysites