"Коли навколо ні душі" і "друг" в "обійми" взяв вже іншу "пташку", ти не проси "ніколи" повернись, лиш просто "відпусти" "коли тобі так важко". 

Забудь оті "зелені очі" і ті "обійми" і безсонні "ночі і дні", скажи йому: ти - "вільний", якщо хочеш і "годі вже"...

І "ти сама собі" лиш усміхнися нишком, адже знаєш - прийде "той день" і скаже він: пробач "мало мені", "моя мала", "така як ти" потрібна лиш мені.

Ти моя "квітка", "королева" "з тобою" був "на небі" я. Так "холодно" стало "без тебе" ти ж моя та "невидима сім'я". І полетиш ти "вище неба" як та "пташка", і усміхнешся як та "дівчина із іншого життя". 

Скінчилось все, "сонце сідає" лишились ми - лиш "ти і я ".