... Володимир Ключник належить до прихильників класичної пейзажної школи. В основному він малює кольоровими олівцями, робить це натхненно, з чуйною ніжністю. Автор вважає, що саме чистота графітового кольору та м'якість стержню, який ковзає на паперовому просторі, дає змогу втілити будь-які натхненні враження. Тонкі лінії або більш глибокі і насичені, виділені деталі або ледве помітні штрихи, одномірні природні фігури або їхнє різноманіття – всі ці компоненти в творах малювальника здатні створити ілюзію реальності з підсвідомим відчуттям краси і гармонії природи.
Напрямок, який обирає Володимир Михайлович в своїй творчості, пов'язаний з подорожніми замальовками. Саме цей факт створює особливу, живу, швидкоплинну атмосферу його творів, пронизує їх емоційним повітряно-світловим колоритом, особливими композиційними ракурсами. Це, в свою чергу, дає можливість художнику показати своє тонке відчуття всіх нюансів і відтінків природного географічного середовища, вміння майстерно використовувати кольорове різнобарв'я, переносити свої особисті переживання й враження на папір.
Головною темою його замальовок останніх років є пейзажі Великої Британії. Краєвиди Альбіону – всесвітньо визнана територія «видатної природної краси». Тут художник-мандрівник потрапляє немов у казку. У невеличких містечках та селах будинки, немов іграшкові. Пейзажі ні в якому разі не піддаються словесному опису. Цю красу потрібно тільки бачити... і малювати, малювати, малювати. Саме в дорозі переконуєшся, що вся Англія стала одним величезним пейзажним парком, тим, що тут називають parkland – «паркова територія». Доглянуті поля, пасовища, маленькі річки та водні протоки, двохсотрічні переліски наближають туриста-художника до так званих зразків англійського «натурального» стилю, де межі між садибою і околицями майже не видно. Ключник в своїх паперових начерках передає відчуття розчиненості, відкритості світу, особливо в порівнянні з вузькими, високими вулицями і крихітними площами британських міст, повз які він стрімко проїжджає в своїх подорожах. Навіть тоді, коли він показує глухі кам'яні паркани, стародавні маленькі собори-кірхи, похмурі руїни фортець, фрагменти приватних будинків – все це вкрито зеленою рослинністю, газоном і квітами перед будівлею, а далі смарагдові поля, верескові пустища, купи вікових дерев, пагорби, м'які низини, і вічно мінливе небо: то синє, то хмарне, то сіре, то темне. Саме через це з'являються роботи «Сім сестер. Серпанок» та «Сім сестер. Туман опустився»; «Бекстон. Осінь» та «Бекстон. Весна»; «Лондон. Зимовий парк ввечері» та «Лондонський парк. Ранньою весною».
Будь-яка погода і похмура, туманна, і сліпуче-сонячна надихає художника на творчість, лише змінюється колоритна гама: від стриманої сіро-зеленої до сяючої багатобарвної. Темою малюнку можуть виступати й звичайні проїжджі дороги – вузькі, акуратні, з коловими розворотами-каруселями. Цікавлять його також різноманітні водні пейзажі: ставки, озера, канали, берегові урвища, узбережжя Ла-Маншу (English Channel). Навіть тоді, коли Ключник малює в Лондоні, Оксфорді, Плімуті, він обирає не урбаністичне, а природне середовище – англійські парки в різні пори року та дня.
Представлені на виставці малюнки різних років свідчать про пильне споглядання автором натури і вибір мотивів, в яких переважають романтичні риси, причому без найменшого натяку на те, щоб поставити під сумнів його приналежність до реалістичної школи. Естетика пейзажного реалізму немислима без найважливішої своєї складової – романтичного початку як одвічної потреби людської душі оспівати в кольорі красу природи. І це автору, на наш погляд, вдалося.

Адреса музею: пл. ім. Т.Г. Шевченка, 5.

Тел. для довідок: (0562) 47-27-61, (0562) 47-27-33.